Back

Як чубатка в школу ходила



 

Як чубатка в школу ходила

Греблась на подвірї курочка-чубатка. Коли гульк – індик іде. Гордо так ступає. Хвіст – віником, ні на кого уваги не звертає.

       Куди це ти зібрався, сусіде? – запитала його чубатка.

       До школи, – гордо відповідає той. – Я читати і писати вчусь.

       А мені з тобою можна? – просить курочка.

       Ідем, якщо твоя воля, – погодився індик. – Зозуле Зозулівно! –

звернувся він до вчительки. – А я до вас нову ученицю привів.

       Гаразд, – відповіла та, – бери, чубатко, буквар і зошит, будемо

літери „К” і „О” вчити...

Почали тетеруки і пави з павичами, ворони з галками, гуски з качками

вчитись читати. Спочатку в класі важко було щось розібрати. Гуска гагакала, качка крякала, ворон каркав, соловейко тьохкав...

       Так не годиться, – зупинила учнів Зозуля Зозулівна. – Одна тільки

нова учениця правильно букви вимовляє. – Повтори, чубатко, – попросила її  вчителька.

І раптом від гордості і радості за те, що її похвалили, курочка

вистрибнула на підвіконня і закричала:

- Ко-ко-ко! Ко-ко-ко! Я першою навчилась читати!..

Не встиг черговий півень й перерву прокукурікати, як чубатка

вистрибнула у відчинене вікно і додому побігла. По дорозі кожному хвалилась, що вона освічена, бо закінчила майже цілий урок початкової школи.

Більше чубатка в школу не пішла. Тепер ходить по подвірї, водить

курчаток і залюбки повторює: „Ко-ко-ко! Ко-ко-ко! Я першою навчилась читати. Ось тільки писати не навчилась. Пробувала, але з того нічого не вийшло, тільки сорому набралась”. Кажуть, що і прислів’я з того пішло: „Пише, як курка лапою дряпає”.

 

Джерело: Куліш-Зіньків Леонід Зіновійович. Як чубатка в школу ходила / Л. З. Куліш-Зіньків // Вибране / Л. З. Куліш-Зіньків. – Рівне, 2012. – С. 243-244.