Back

Хоробрий вояк



Хоробрий вояк

Мій синочок — розбишака:

Чи то кіт, чи то собака,—

Він нічого не боїться —

Лізе биться.

Та хоробрий мій синочок

Все чомусь не йде в садочок.

Розкажу я вам, чому

В сад не хочеться йому.

Вчора вийшов він із хати,

Щоб в садку пополювати

На шпака або сороку...

Все як слід: шаблюка збоку,

Стріли, лук і сагайдак.

Глянеш — вилитий козак.

Гордо син мій йде по саду,

На колесах кінь іззаду,

Хоче плигати, гуляти,

Хоче весело заржати,

Та майстрам прийшла охота

Йому з липи втяти рота.

Ось і сад, густий та темний,

Та такий страшний, таємний.

І вояк мій став, спинився,

На коня свого схилився:

«Далі, конику, не їдь:

                       Може вибігти ведмідь!»

         Тільки встиг він це сказати,

Як вилазить жук рогатий!

Так злякався мій козак,

Що забув про сагайдак.

Кинув все! І став тікати

Та кричати: «Батьку! Мати!»

            А жучок ізліз на пень

Та й сміявся цілий день.

 

Джерело: Олесь Олександр. Хоробрий вояк / О. Олесь // Все навколо зеленіє / О. Олесь. Київ, 1990. – С. 74-75.