Справедливість
Справедливість
Раз приходить лис до льва
Лаби всі цілує:
Царю! ах ратуй мене!
Просить і ґвалтує.
Що від вовка я біди
Мушу натерпітись,
Прийдеться мені з дітьми
Де в ріці втопитись!
Жінку мені покусав.
Діти роздирає.
Царю! ах ратуй мене!
Просить і благає.
То погано! каже лев.
Треба ратувати!
Але я тут і тобі!
Маю щось, сказати!
Вчера була тут з плачем
Бідна заячиха!
Наробив ти заяцям
Вже не мало лиха!
Алеж, царю! каже лис,
На Бога живого
То що инше. то не те
І не згадуй того!
Так? лев крикнув, тиб хотів
Вовка покарати,
А тимчасом заяців
Бідних роздирати?!
Гей медведі! зараз тут
Лиса положити
І здорових двайцятьпять
Буків відчислити!
Хоч лис плакав і кричав:
Ґвалт! на Божу милість!
Медвідь бив і верещав:
Знайже справедливість!
***
Щоб у нас таких суддів
Справедливих мати.
Неодному двайцятьпять
Треба булоб дати.
Джерело: Магир Микита. Справедливість / М. Магир // Байки / М. Магир. - Львів, 1923. - С 13-14.