Що розповів калачик
Автор:
Буцень, Олег
Щоранку мама поливає квіти, які стоять на вікні, з великої мідної кружки, адже квіти теж хочуть пити.
І я буду поливати,— сказала якось Людочка.
Усі квіти поливати тобі буде важко, — відповіла мама.— Краще я дам тобі один вазон, і ти поливатимеш його щодня. Хочеш так?
Звичайно, Людочка одразу згодилась.
А який вазон я поливатиму?
Ось цей, що калачик у ньому.
Калачик стояв у глечику, обгорнутому рожевим папером. У нього були невеличкі кругленькі листочки і кілька червоних квіточок.
Раніше Людочка навіть не помічала, який він гарний. А тепер придивилась — і він їй дуже сподобався.
Так і почала вона щодня калачик поливати.
Сама вмиється, поснідає і біжить з кружкою до крана. Набере води і мерщій в кімнату поливати калачик, поки мама і тато збираються на роботу.
Минув тиждень, минув другий. Якось покликала мама Людочку і каже:
Мені калачик про тебе щось розповів.
Людочка подивилась на маму, потім на калачик і питає:
А хіба він уміє говорити?
Вміє. Він сказав, що ти ось уже кілька днів його не поливала. Це правда?
Людочка надулася і неохоче кивнула головою.
А знаєш, як він мені розповів? У нього немає язичка, він не так говорить, як ми з тобою. От подивись на нього. Бачиш, які у нього листочки стали — бліді, опущені. І земля зовсім суха в глечику. Треба рятувати калачик, а то він пропаде, зав'яне. Будеш його поливати?
Не хочу,— відповіла Людочка.— Він усе розповідає. Хочу іншу квітку.
Так і та ж усе розповість, якщо ти не доглядатимеш її. А ти краще з калачиком помирись.
—Як?—запитала Людочка.
—Дуже просто. полий його зараз і щодня так роби.
—І він не загине?
—Ні, —відповіла мама.
Людочка ніколи довго не сердилась, простила вона й калачик, що поскаржився на неї мамі.
А через кілька днів калачик викинув новіквіти, і вони загорілися на вікні маленькими червоними цяточками.
Джерело: Буцень Олег. Що розповів калачик / О. Буцень // Наше відкриття / О. Буцень. – Київ, 1976. – С. 14-15.