Back

Що розповів калачик



Що розповів калачик

 
Щоранку мама поливає квіти, які стоять на вікні, з ве­ликої мідної кружки, адже квіти теж хочуть пити.

 

І я буду поливати,— сказала якось Людочка.

Усі квіти поливати тобі буде важко, — відповіла мама.— Краще я дам тобі один вазон, і ти поливатимеш його щодня. Хочеш так?

Звичайно, Людочка одразу згодилась.

А який вазон я поливатиму?

Ось цей, що калачик у ньому.

Калачик стояв у глечику, обгорнуто­му рожевим папером. У нього були не­величкі кругленькі листочки і кілька чер­воних квіточок.

Раніше Людочка навіть не помічала, який він гарний. А тепер придивилась — і він їй дуже сподобався.

Так і почала вона щодня калачик поливати.

Сама вмиється, поснідає і біжить з кружкою до крана. Набере води і мерщій в кімнату поливати калачик, поки ма­ма і тато збираються на роботу.

Минув тиждень, минув другий. Якось покликала мама Людочку і каже:

Мені калачик про тебе щось розповів.

Людочка подивилась на маму, потім на калачик і питає:

А хіба він уміє говорити?

Вміє. Він сказав, що ти ось уже кілька днів його не поливала. Це правда?

Людочка надулася і неохоче кивнула головою.

А знаєш, як він мені розповів? У нього немає язичка, він не так говорить, як ми з тобою. От подивись на нього. Бачиш, які у нього листочки стали — бліді, опущені. І земля зовсім суха в глечику. Треба рятувати калачик, а то він пропаде, зав'яне. Будеш його поливати?

Не хочу,— відповіла Людочка.— Він усе розповідає. Хочу іншу квітку.

Так і та ж усе розповість, якщо ти не доглядатимеш її. А ти краще з калачиком помирись.

 —Як?—запитала Людочка.

—Дуже просто. полий його зараз і щодня так роби.

 —І він не загине?

—Ні, —відповіла мама.

Людочка ніколи довго не сердилась, простила вона й калачик, що поскаржився на неї мамі.

 А через кілька днів калачик викинув новіквіти, і вони загорілися на вікні маленькими червоними цяточками.

 

      Джерело: Буцень Олег. Що розповів калачик / О. Буцень // Наше відкриття / О. Буцень. – Київ, 1976. – С. 14-15.