Як голка шукала і знайшла
Як голка шукала і знайшла
Була собі голка. Гарна така, але нещаслива.
- Завжди мною тільки колють, - нарікала вона на свою долю. – Коль туди, коль сюди! Хіба можна отаке стерпіти? Утечу, знайду собі іншу роботу!
І втекла.
Тікаючи, побачила вона на подвір’ї квочку. Побачила і зраділа: - Ось піду до квочки, допоможу їй курчат зогрівати!
І почала підкрадатись до квочки.
- Іди геть! Ще курчаток мені поколеш! – злякалася квочка і так дзьобнула голку, аж у тої вушко забриніло.
Заплакала голка і подалася ділі. Побачила крільчатник.
- Піду сюди… - вирішила. – Буду кроликам подавати конюшину. Та якийсь необачний кролик схопив разом із соковитим стеблом колючу голку.
- Ай-яй! – запищав він від болю. – Геть звідси! – затупотів ногами і викинув голку.
- Ой лишенько! – заплакала голка. – Ніхто мене не хоче!.. Всі цураються. А може, мене тому не люблять, що бояться?
І вирішила голка зачекати, доки стемніє надворі.
Небавом на землю впала темна ніч.
Вибралася голка із своєї схованки й почалапала до собачої буди.
- Допомагатиму собаці сторожувати, - зітхнула тяжко і пірнула до буди.
Собака голку не дзьобнув, не вкусив. А тільки вві сні поворухнувся… А як поворухнувся, то голка ненароком уп’ялася йому в хребет. Ой! Як же собака злякався! Завив, загавкав і кулею вилетів з буди. З голкою в хребті.
-Злодії! – вигукнула швачка Боженка й вибігла з хати на подвір’я. Але не подвір’ї не було ніяких злодіїв. Лише собака там гавкав, немов йому хвіст горів.
-Замовкни ти, страхопуде! - розгнівалася Боженка й шмагонула собаку недошитою блузкою, яку тримала у руках.
Собака одразу заспокоївся. Диво дивовижне! Може, в Боженки була чарівна паличка?
Ні! Не було в Боженки чарівної палички. То просто голка зашпилилась у блузку.
А як здивувалася Боженка, знайшовши в блузці голку!
- Моя голочка, моя!.. – раділа вона. – Адже це моя улюблена голочка! – ніжно гладила її пальцями: - Моя любесенька, ходи до мне. Адже таку чудову голку, як ти, я ніде не знайду і не куплю!
Боженка негайно пошила голці подушечку й на ніч завжди застромлювала туди. А вдень, співаючи, шила цією голкою чудові сукні.
- Мабуть, я таки шитиму довіку. Бо це вмію найкраще. А там, де я найкраще працюю, там мене найбільше цінують і люблять, сказала голка й назавжди залишилася у швачки.
Джерело: Секора Ондржей. Як голка шукала і знайшла / О. Секора // Сім казок / О. Секора ; мал. О. Секора ; пер. з чес. Б. Янчук. – Київ, 1967. – С. 13-15.