Як Славик учив звірят читати
Як Славик учив звірят читати
Славик був меткий і пустотливий хлопчик. І завжди він щось вигадував.
Так і цього разу: побився Славик з хлопцями об заклад, що навчить звірят читати. Хлопці спершу недовірливо посміхалися: «Де це хто бачив, щоб звірят навчили читати?»
Але Славик привів цуценя й написав на клаптикові паперу: «Гав, гав». І як вигадаєте? Цуценя одразу ж загавкало на клаптик паперу:
- Гав, гав!
Потім Славик приніс кішечку й дав їй клапоть паперу, на якому написав: «Няв, няв». Кішка одразу занявчала:
- Няв, няв!
Тоді Славик привів козу і написав їй: «Ме-е-е, ме-е-е». Коза подивилася на папір і собі:
- Ме-е-е, ме-е-е!
- Пхе! Таке й ми можемо, - насмішкувато сказали хлопці, взяли аркушик, де написано «Няв, няв», і показали його миші. Та, звичайно, перелякалась і втекла.
- Бачиш, Славику! Миша прочитала й подумала, що то на неї кіт нявчить! – сказали хлопчики, певні, що ошукали Славика. – А тепер ми налякаємо козу!
Написали хлопці на зеленому папірці: «Бу,бу бу!», наче хтось голосно когось страхає, й підсунули під ніс козі. Коза понюхала зелений папірець, подумала, що то звичайнісінький листочок, і з’їла його.
- Як цього разу нам пощастило, то ми придумаємо щось краще! – не вгавали хлопчики.
Узяли папірець, написали: «Ку-ку-рі-ку» і показали той папірець півневі. А півень як залопотів крильми та як кинеться на хлопчаків! Ледь утекли небораки.
Так Славик виграв парі. Бо тільки він зміг навчити звірят читати.
Джерело: Секора Ондржей. Як Славик учив звірят читати / О. Секора // Сім казок / О. Секора ; мал. О. Секора ; пер. з чес. Б. Янчук. – Київ, 1967. – С. 16-17.