Про Марічку невеличку
Про Марічку невеличку
Славна дівчинка Марічка
В тата з мамою жила.
Сині очка, круглі щічки –
Ось яка вона була!
Мама кличе раз Марічку:
– Маю я піти на річку,
– Ти ж дивися, чемна будь,
– В хаті ти одна побудь.
Ті слова Марічка слуха:
Що ж, одна – так і одна.
А була вона ласуха,
Полюбляла мед вона.
Тільки ж – високо поличка,
Не дістати глек ніяк, –
Бо ж Марічка невеличка.
«Може, – думає, – отак?..»
От залізла, от добралась,
Ще хвилиночку, ще мить!
Та… поличка увірвалась,
І Марічка вниз летить.
А за нею із полички
Яйця, миска, глек – бабах!
– Ой-ой-ой! Кричить Марічка,
– Аж саму проймає жах.
Все болить, що просто горе,
На руці, на щічці кров.
Добре ще, що на ту пору
Татко з поля надійшов.
Глядь на зірвану поличку –
Й зрозумів причину сліз.
Він на руки взяв Марічку
І на ліжечко поніс.
За годину строгий лікар
Над Марічкою стояв.
Прописав чудових ліків,
Ручку їй перев´язав.
А коли дізнались діти
Про пригоду ту сумну –
Принесли букети квітів,
Не залишили одну.
І за те для діток ненька
В миску меду налила.
І Марічка здоровенька,
Наче квітка, розцвіла.
Сині очка, круглі щічки,
В косах стрічечка ясна.
– Будеш чемною, Марічка?
– Буду! – каже нам вона.
Джерело: Петренко Микола Євгенович. Про Марічку невеличку / М. Є. Петренко ; мал. С. Караффи-Корбут. - Львів : Ліга-Прес, 2000. - 10 с.