Забракло сил
ЗАБРАКЛО СИЛ
У під'їзді Лесик вивів крейдою на стіні: «Юрко + Віта = любов».
Загнав на вершечок акації кицьку тітки Олени.
На паркані нашвидку зробив ще один напис: «Олег - дурень!!!» Навіть три жирні оклики поставив.
Перевернув догори ніжками лавочку на дитячому майданчику.
Жбурнув камінцем, поціляючи в ліхтаря.
Першим ускочив до автобуса і зайняв місце біля вікна.
Уздовж вулиці, що до школи веде, з гуркотом прогнав, підфутболюючи, порожню бляшанку.
Притримав двері, не впускаючи дівчаток до школи.
У коридорі дав щигля трьом першокласникам, штовхнув плечем, ніби ненароком, кількох другокласників.
Витримав добрячого стусана від Вітька Рябчука, здорованя з 10-А. З порога, ніби диск, метнув на парту портфеля. Поборюкався з однокласником Федьком. Постояв трохи на руках...
І тільки тоді, коли вчителька викликала Лесика до дошки, в нього підігнулися колінця, опустилися руки, похнюпилася голова. Розв'язати нескладну задачу в Лесика вже забракло сил!
Джерело: Коцюбинський Андрій. Забракло сил // Засекречений тайм / А. Коцюбинський. – К., 1992. – С. 7-9.