Хто сміявся останній
ХТО СМІЯВСЯ ОСТАННІЙ
— Сьогодні, - сказала Надія Павлівна, - ми розглянемо твори на тему: «Мої літні канікули». Я рада за вас. Адже ви цікаво провели літо. Одні побували біля моря, інші - на селі, в горах, у таборах відпочинку... Саме про це ви й розповіли, хоча... - Вчителька усміхнулася. — Хоча у ваших творах є і курйози. Ось, наприклад, Василько Чумак пише: «В таборі мене записали в живий куточок...»
Усі засміялися, а Лесик - найдзвінкіше.
— У Галі Онищенко ось що я надибала: «По ясному небу ходив трактор, а на горизонті росла зелена травичка».
Знову лунає в класі сміх, а Лесик аж заходиться.
— Федько Чорногуз теж мене розвеселив. Він таке написав: «Я збирав марки, а товариш прислав мені артистів Пугачову та Боярського, яких я теж колекціоную...»
Смішно, ясна річ, усім, та Лесикові найбільше - він аж за живіт хапається.
— І ще одна загадка, - продовжила Надія Павлівна. — Ось ти, Лесику, найголосніше сміявся, а в твоєму творі, між іншим, крім твоїх, ще є й ті помилки та недоречності, що і в Галі, Василька та Федька, котрі сидять поблизу тебе... Як це розуміти?
Лесик підвівся.
— А я, Надіє Павлівно, зовсім не винен, - сказав упевнено..
— Чому ж?
— Я, я...
Лесик пом'явся, а потім неголосно вимовив:
— Я списав у них...
— У всіх трьох?
— Еге ж, у кожного потроху. Щоб ви не здогадалися.
Клас вибухнув реготом.
Мовчав тільки Лесик.
Хіба легко сміятися з себе?
Джерело: Коцюбинський Андрій. Хто сміявся останній // Засекречений тайм / А. Коцюбинський. – К., 1992. – С. 3-7.