Зима
– Зимо білокрила,
Звідки прилетіла,
Нащо нам садочок
Снігом завалила?
Нащо поморила
Квіточки пахнючі?
Нащо розігнала
Пташечки співучі?
Ми тебе, лихую,
В гості не просили,
Нащо ти здалася,
Звідки прилетіла?
– Ой іду я, дітки,
З-за білого моря,
Де мороз, мій батько,
Цар на всім роздоллі.
Там ніхто не жиє,
Там і не вмирають,
Там лиш вітер виє
Та сполохи сяють.
Там цариця-Північ,
Рідна моя мати,
Збудувала з криги
Пишнії палати.
Я щорік розношу
Аж по всьому світі
Від цариці-мами
Крижані привіти.
Хто лиш їх зачує,
Зараз задрімає,
А у сні і втому,
Й клопіт забуває.
Я вкриваю землю
Покривалом білим,
Присипляю стиха
Сим приспівом милим:
Люлі-люлі, земле,
Спи, не ворушися,
Для нової праці
Сили наберися,
А весна поверне,
Гляне сонце красне,
Знов трава квітчаста
Вкриє тебе рясно!..
Ой, як довго-довго
Нам весни чекати!
Ох, як прикро, тяжко
Нам тебе стрічати!
Не журіться, дітки,
Гніватись доволі:
Я вам дам гостинця –
Лижі та ґринджоли,
Виясню, мов склянку,
Сковзанку-гулянку,
Прожену щедрівку,
Казку-страховинку,
Дам сніжку пухкого,
Тихую одлигу –
Зліпимо страшного
Дідугана з снігу!
Принесу вам, дітки,
Диво ось якеє:
В колядки повите
Те Різдво святеє,
Принесу Новий рік,
Гарний, веселенький, –
Заспівають люди,
Загуляють всенькі.
Щасливо святкуйте,
Доленьки придбайте
Та про мене, зиму,
лиха не гадайте!
Днiпрова Чайка. Проводи Сніговика-Снігуровича. - К., 2009. - С. 19-21.