Як ворона дітей своїх вивіряла
Як ворона дітей своїх вивіряла
Ворона вигодувала троє молодих вороненят. Вони підросли вже чималі, та літати ще сами не могли. От ворона й гадає собі:
— Ану, я їх випробую, котре з них найсправедливіше.
А тоді й каже до дітей:
— Діточки мої, на цім дереві ми недовго сидітимемо, бо взавтра його хазяїн хоче зрубати. Вже сьогодня він призначив його на згубу. От через це я мушу вас перенести на друге місце—аж ген тужи за ту широку річку.
Діти й обзиваються:
— Як так, то й так.
Ворона бере в лапи найстарше вороненя й несе. Як надлетіла на середину річки, то й питає:
— Синку, чи будеш ти мене так годувати й переносити на старості літ, як я тебе годую та переносю, чи ні?
А вороненя й одказує:
— А чому й ні! Вуху, мамко!
А ворона :взял'а та й впустила його в річку, а потім вернулася цо друге, взяла його, занесла над річку та само вкинула в воду, бо й воно обіцяло годувати та доглядати матір, а вона знала, що це не правда.
Вертається ото ворона по трете та й в його питається так, як і в тих двох, що вже втопила. А це трете й каже:
— Ненько, я не можу цього обіцяти, бо тоді матему такі самі діти, як отеє зараз ви, й муситиму їх так годувати, як ви нас годуєте, а як їх занехаяти не зможу, то доглядати вас не обіцяю.
Тоді ворона сказала:
То ж ти справді вірна моя дитина, бо ти правду сказала. Тому то я тебе перенесу й догодую. А тих двох я втопила, бо були брехливі, й обіцяли, що будуть мене на старість літ так годувати, як я вас годую.
Джерело: Як ворона дітей своїх вивіряла : [нар. байка] // Дурна ворона. - Січеслав, 1920. - С. 22-23.