Снігир та Щиглик
Снігир та Щиглик
Снігирчик бідний у сильце попався,
А Щиглик-молодець,
Той жвавий джигунець,
Дививсь на його та сміявся:
– Оце так мудрагель з тебе!
Ну як-таки не вгледіти себе,
Біди не встерегтись!
Щоб так в лиху попасти штучку,
Як в ятір ловлять ту дурную щучку!
Се бачив я колись,
Такого цілий вік боявся,–
Ось бач, і не попався!–
Так Щиглик промовляє
Та все собі стрибає.
Аж гульк!.. Ох, лишенько тяжке!
Се що таке?!
В якусь-то сіточку Щигол ускочив
(Немов собі наврочив!).
Тепера сіпає і сяк і так,
Не вирве ніжки вже ніяк!
Хоч борсався й мотався,
Та в сіточці остався.
Ото тобі, козаче:
Із лишенька чужого,
Із горенька тяжкого
Не смійся, небораче!
Джерело: Пчілка Олена. Снігир та щиглик / О. Пчілка // Годі, діточки, вам спать! / О. Пчілка. - Київ, 1991. - С. 127.