Back

Бріф, бруф, браф



Бріф, бруф, браф

    Два хлопчики гралися у дворі, вигадуючи свою таємну мову, що її ніхто інший не зрозумів би.
—         Бріф, браф,— мовив перший.
—         Браф, броф,— відповів другий.
    І обоє зареготалися.
    На балконі другого поверху сидів добродушний старий синьйор і читав газету, а з вікна, що навпроти, виглядала не зла і не добра стара синьйора.
—         Яка дурненька ця дітвора,— сказала синьйора.
    Старий синьйор їй відмовив:
—         Яз вами не згоден.
—         Невже ви зрозуміли, про що вони балакають?
—         Авжеж зрозумів. Перший сказав: «Який сьогодні гар­ний день!» а другий відповів: «Завтра буде ще кращий».
    Синьйора наморщила носа, але змовчала. Хлопчики зно­ву заговорили своєю мовою:
—         Мараскі, барабаскі, піпірімоскі, — сказав перший.
—         Бруф,— відповів другий. І обидва зареготалися.
—         Невже ви й це зрозуміли? — сердито вигукнула ста­ра синьйора.
—         Авжеж, зрозумів,— відповів усміхаючись старий синьйор.— Перший сказав: «Як добре жити на світі!», а дру­гий відповів: «Який світ гарний!»
—        Невже таки світ гарний? — допитувалася стара синьйора.
—        Бріф, бруф, браф,— відповів старий синьйор.


           Джерело: Родарі Д. Бріф, бруф, браф / Д. Родарі // Планета Новорічних Ялинок / Д. Родарі. – Київ, 1967. – С. 83.