Давно не видно вже стежок
Автор:
Ладижець, Володимир Іванович
Давно не видно вже стежок
Давно не видно вже стежок –
Лежать сніги в дубовім гаї.
Лиш пустотливий потічок
Тече, по-літньому співає,
То упірне собі під лід,
То вибігає знов на волю.
Махають вітами услід
Йому на березі тополі.
А він спішить,
спішить,
спішить,
Тікає, мабуть, від морозу,
Що ген заковує в цю мить
Усі калюжі на дорозі.
Мене ж мороз той не ляка,
Хоч в мене й щоки вже червоні.
Я йду, біжу вздовж потічка
І радо плескаю в долоні,
Бо він по-літньому співа,
В снігу проклавши борозенку.
Водиця в ньому, як жива,
Сміється все над морозенком!
Джерело: Ладижець Володимир. Давно не видно вже стежок : вірш / В. Ладижець // Сонечко в колисці / В. Ладижець. – Ужгород, 2002. – С. 28.