Назад

Рукавичка і струмочок



 Рукавичка і струмочок

 

Юрчик каже Катрусі:

— Хоч ти йди в ліс по дрова, а я дома сидітиму; хоч я дома сидітиму, а ти йди по дрова!

— Подумаєш! — відповіла Катруся. — Я ще кращу обдурилочку знаю. Не віриш? То слухай. Спершу ти мене підвези, а як стомишся, я на тобі покатаюся.

—  Ач, яка! — образився Юрчик. — Я так не хочу!

—  Хочеш чи не хочеш, а бери мотузку та й подамося в ліс.

А Юрчикові не хочеться. Він і каже:

—   Як одгадаєш загадку, то піду. А не одгадаєш — сама йди.

—   Яка ж у тебе загадка?

—   А ось яка: плету хлівець на четверо овець. А п’ятий осібно. От і не вгадаєш!

—  Хоч і не відгадаю, — відповіла Катруся, — так і ти ж не відгадаєш. Ану, що воно буде? Біжу, біжу — не вибіжу; течу, течу — не витечу? Довго думали. І ні Юрчик, ні Катруся не відгадали. Це тому, що не глянули на назву оповіданнячка. А коли б глянули, то одгадали б відразу.

 

 

      Джерело: Сенченко Іван. Рукавичка і струмочок / І. Сенченко // Сердитий Юрчик / І.  Сенченко. –  Київ, 1986. – С. 7.