Back

Хліб святий



 Хліб святий


    Принесла баба хліб з магазину. Катруся не голодна була. Покуштувала і аж ніс зморщила:

   — Фе, який поганий!

         Бабуся розсердилася і почала навчати внучку:

   — Так ніколи не можна говорити на хліб. Коли він чомусь не подобається, кажуть: «Хліб так негарно випечений...»

  — А Юрчик теж не шанує хліба,— насупилася Катруся.— Не доїв надворі кусочка і кинув на землю. Потім із Сергієм почали його футболити...

   — Ай, як негарно! — розгнівалася бабуся. І сказала внучці: — І сама ніколи так не роби, і Юрчикові не дозволяй. Не доїла — однеси у хлібницю поклади, пізніше доїси. А коли хтось кине на землю — накажи підібрати. Топтати хліб не можна. Хліб дає людям життя. Без хліба ж — голод, смерть. Скільки на світі людей перемерло без хліба! Хліб святий.

         Катруся задумалася. Потім притулилася до баби:

  — Я більш ніколи не буду погано казати про хліб і не розкидатиму. І Юрчикові не дозволю. Тільки не треба сердитися на мене. Приголуб мене...

         Бабуся поклала руку на голову внучці і пригорнула до себе.

 

 

Джерело: Сенченко Іван. Хліб святий / І. Сенченко // Сердитий Юрчик / І.  Сенченко. –  Київ, 1986. – С. 11.