Back

Мийдодір




Уривок із казки «Мийдодір»

  

Я вночі розплющив очі,-

Ковдра з мене як не скочить,

А за нею простирадло

З ліжка дало раптом драла,

Потім подушка, я бачу,

Наче жаба, долі скаче.

- Чи воно мені не сниться?

Все літає, наче птиці!

 

Хап за свічку-

Свічка в пічку!

Хап за книжку, а вона

Шусть під ліжко-

От чудна!

 

Хочу випити я чаю

І за стіл собі сідаю.

Кухлик, ножик, миска, шклянка.

Чайник, ложка, наче в танку,

Утекли що було сил

На підлогу через стіл,

Самовар за ними скаче,

Переляканий неначе.

 

Що це сталось,

Що це сталось?

Через що

Все в кімнаті

Плига, скаче,

Мчиться вихром,

Так, неначе

Тут у хаті загуло?

 

Черевики за штанами,

Скатертина за шклянками,

Пиріжки за сорочками,

Сорочки за панчішками,

Самовар за чайником, -

Все вихриться,

Крутьмя мчиться

І несеться сторчаком.

 

Рано-ранком на світанку

Лапки миють мишенята,

Цуценята, кошенята,

І жучки, і павучки.

Тільки ти не умивався

І брудний такий зостався,

Що втекли від тебе всі

І панчохи і штанці,

І сорочка й черевики,-

Все маленьке і велике.

 

Я – великий рукомийник,

Славнозвісний Мий-до-дір,

Нема в світі мені рівних, -

Я над всіми командир.

Як притупну я ногою

Та покличу вояків, -

Зараз грізною юрбою

Рукомийники сюди,-

Обіллють тебе водою

Та шубовснуть – ось гляди!-

Просто в річку головою,

Щоб брудний ти не ходив.

Мийдодір як гупне в миску,

Наче кряче барабан,

Звідусіль несеться з свистом

Та стриба дибка юрба.

 

Скік щітки мені в волосся,

Де болото завелося,

Та шкребуть, теруть,

Шарують,

Примовляють та жартують:

- «Сажотруса миєм, миєм,

Зробим чистим, зробим білим,

Сажотрус наш буде, буде

Такий любий, як всі люди!»

 

Тут і мило враз за діло:

Усе личко забілило,

Терло, пінилось, шипіло,

Як оса кусало тіло.

А оті скажені віхті

Мене дряпали, як нігті.

-Ой, чи бігти чи не бігти?

_

З переляку я тікаю,

А за мною ціла зграя

По вуляцях, по майданах,

По бруківці, по парканах,-

Тут зчинилась ціла буча,

Мала куча, мала куча!

 

Я стрибаю через тин

Зачепивсь за гак один,

А вони мене догнали,

Терли, дерли, шарували

Та словами примовляли:

«Будеш чистий, будеш білий,

Недарма тебе зловили!»

Тут назустріч ненарочком

Мій гарненький крокодил:

Він з дочкою і синочком

По садочку проходив,

 

В рота щітку,

Наче скибку,

Проковтнув

І не моргнув,-

Далі щітку

Жорстким віхтем

Закусив,

Мій гарненький буросивий

Крокодил.

Потім він як загарчить

На мене,

Та ногами тупотить

На мене:

«Геть додому ти мерщій,-

Він кричить,

Та лице своє умий,-

Тупотить.

 

Бо на тебе як ступну,-

Він кричить,

Роздушу і проковтну!»-

Тупотить.

 

Як подався я додомоньку тоді

Та  прибіг до рукомийника сюди.

Милом, милом,

Просто криво,

Милом, милом,

Скільки сили,

Умивався, шарувався

Я без краю, без кінця,

Щоб одмило

Аж до біла

Бруд, болото

Все достоту

З мого чорного лиця.

 

 

 

 

     Джерело : Чуковський К. І.  Мийдодір / за К. Чуковським ; [пер. з рос.] С. Пилипенко і Т. Кардиналовська ; мал. Л. Каплана. - [Харків], 1929. - С. 1-13