Японська казка
Японська казка.jpg)
У дідуся і бабусі
Був котик срібновусий,
Срібновусий
І білощокий,
Білопузий
І чорнобокий.
Стали думати дідусь і бабуся:
- Підростає наш срібновусий,
Ми зростили його, згодували,
А ім'я йому й досі не дали.
Назвемо його
Хмарою, може?
Хай росте він
Високо І гоже,
Вище дуба,
Ширше дому,
Хай муркоче він дужче грому.
- Ні, − подумавши, каже бабуся: −
Хмара легша за пір'ячко гуся.
Вітер сивими хмарками крутить,
Гонить їх до великої купи,
Мчиться вітер
І свище завзято.
Може, котика Вітром
Назвати?
- Ні, бабусю, − дідусь одмовляє, −
Вітер тільки дерева хитає,
А стіни не подужа ніскільки.
Чи не звати нам котика
Стінка?
Дідусеві говорить бабуся:
- Ти на старості слуху позбувся?
Ось прислухайся разом зі мною :
Чуєш, мишка скребе за стіною?
Точить мишка у дереві нишком.
Може, кішку назвати
Мишка?
- Ні, бабусю, − дідусь одмовляє, −
Кішка мишку до шкурки з'їдає,
Значить, кішка
Сильніша трішки.
Чи не звати нам кішку
Кішка?
Джерело: Маршак С. Японська казка / С. Маршак ; з рос. мови пер. Ант. Шингельський; худож. Й. Дейц // Жовтеня. – 1936. – № 5. – С. 15.