Гіркий апельсин
ГІРКИЙ АПЕЛЬСИН
Оленка сиділа на перелазі і весело махала ногами. В руках вона тримала щось схоже на маленьку переспілу диньку. Дівчинка відколупувала оранжеві шкірочки і кидала їх у калюжу.
— Що це в тебе? — підбіг Сергійко.
— Хіба ти не бачиш? — буркнула Оленка.
— Мандаринка! Така, як мені татко з міста привозив. Пам'ятаєш? Я й тобі давав...
— От і не вгадав!
— А що ж?
— А-пель-син-ка! — сказала дівчинка, і рожева скибочка сховалась у неї в роті.
— Дай і мені покуштувати,— попросив хлопчик.
— Вона недобра. Гірка й кисла.
— Та нічого, дай хоч одну скибочку.
— Кажу тобі, що вона погана,— відказала Оленка і скочила з паркану.
У цю мить апельсин вислизнув з Оленчиних рук і покотився прямо в калюжу. Дівчинка ойкнула й заплакала.
— Чого ж ти плачеш,— здивувався Сергійко.— Вона ж погана!
Джерело: Стеценко М. Гіркий апельсин / М. Стеценко // Заяче озеро / М. Стеценко. – Харків, 1972. – С. 16.