Гарбуз
Гарбуз
От чудасія: гарбуз на яблуні. Ніхто не підсаджував – сам здерся.
– Бач, примудрився! – каже Олег.
Гарбуз величенький, як баняк, в якому баба Параска варить підсвинкові картоплю. Гілляка аж нагнулася під його вагою.
– Як це він?
Я мовчу. Кусаю соковите яблуко і мовчу. Та Олег і не чекає відповіді. Йому й так зрозуміло: гарбузиння спочатку сп’ялося на тин, потім дісталося нахиленої гілляки і повилося по ній. На гарбузинні зацвіла квітка, з якої і зав’язався гарбуз.
А все ж незвичайно: серед білявих яблук отаке смугасте барильце.
Олег сміється:
– Хоч і виліз на яблуню та яблуком не став.
А мені щемно: це ж осінь уже зацвіла…
Джерело: Шморгун Євген Іванович. Гарбуз : [оповідання] / Є. Шморгун // Де ночує туман / Є. Шморгун. – Київ, 1984. – С. 4.