Миша та жаба
Миша та жаба
Одного разу миші дуже скрутно прийшлося: за нею кіт гнався, а сховатися їй нікуди було. Так от вона, вглядівши нору земляної жаби, прожогом і вскочива туди. Жаба, побачивши її, й питає:
— Ти чого до мене прийшла? Хто тебе прохав?
Миші нічого було казати, так вона почала брехати:
— Та я до тебе справу маю.
— Яку ще там справу?
— Та я хотіла б з тобою одружитися.
— Піди ти геть од мене, не паскудь моєї нори! Я Бога прогнівлю, як згожуся з тобою жити!
— Чим же я гірша од тебе?
— Ти нікчемна тварина, тебе всяк цурається, тебе Ной прокляв за те, що ти в ковчезі дірку проточила. Як би не вужака, так і ковчег би пішов на дно й весь рід людський загинув. Ти й тепер людям велику шкоду робиш, зерно й усяке добро їм псуєш та їжу паскудиш. Хочеш, щоб через тебе й мене вбили? Іди геть од мене!
— Та чого ти так ганьбиш мене?— обізвалася миша .— Ти й сама не краща. Яка з тебе користь чоловікові? Од тебе він бородавок набірається: як подержить тебе в руках, так бородавки й нападуть.
— Може, воно й так,— каже жаба,— тільки я тому не причиною: нехай не бере мене в руки. А проте я чоловікові ніякої шкоди не роблю, а навпаки, користь він од мене має: я нищу шкодливих комах. Мене чоловік не проганяє, хоч я буду й біля його плигати, а тебе як побачить хто, так зараз і вбиває.
— Поки миша отак змагалася з жабою, кіт тим часом побачив, що загубив здобич, і подався далі. Миша тоді вибігла з жаб'ячої нори й мерщій подалась додому.
Джерело: Миша та жаба // Мишка-Шкряботушка : (нар. байки) / упоряд. В. Юноша. - Катеринослав, 1920. – С. 9–10.