Back

Кукурудзяна скрипка



          Кукурудзяна скрипка

Всяких див усім на диво

Наше поле уродило!

Кавуни такі, немовби

То не кавуни, а бомби,

І стоять, мов литі з криці,

Кукурудзяні рушниці,

Наче міни, огірки

Густо всіяли грядки,

А за ними трохи далі –

Помідори, як медалі!

Все таке рясне і гоже –

Гратись у війну підхоже.

У війну!

У війну!

Утікай, бо дожену!

У війну!

У війну!

Бережися, бо стрільну!

 

Стійте!

Я для дітвори

Знаю кращий спосіб гри.

Без окопів, без атак...

Як?

А так!

 

Ось у мене, бачить кожен,

Є в руці маленький ножик –

Однолезий гострячок,

Що горіховий стручок.

З ним давайте хутко рушим

Он туди, до кукурудзи,

Де стоять, мов литі з криці,

Кукурудзяні рушниці.

Тут без галасу, без крику

Ми з рушниці зробим... скрипку!

 

З кукурудзяного листу –

Наче справжню – золотисту,

Та дзвінку, та голосисту,

Нам для цього стане хисту!

З вузлуватого стебла,

Щоб гучнішою була.

Та бриніла, як бджола,

Та, як джміль,

Щоб гула!

 

Отже, починаємо...

Півстебла ламаємо...

Ножик зайве обтина...

Так і так... одна струна...

Так і так...

Ще одна...

Все! Готово!

Дивина.

Як це? Скрипка в дві струни?

Тут немає дивини,

Наша скрипка – кожен зна –

Куку-

          ру-

                дзя-

                        на!

 

Далі струже гострячок...

Вже до скрипки є смичок...

Нумо, ну,

Торкай струну!

Годі гратись у війну!

Ти також

Торкай струну

Годі гратись у війну!

Він хай теж

Торкне струну

Годі гратись

У війну!

 

     Джерело: Стельмах Богдан Михайлович. Кукурудзяна скрипка / Б. Стельмах  // Писанка / Б. Стельмах. –  Львів, 1993. – С. 15-16.