Кукурудзяна скрипка
Кукурудзяна скрипка
Всяких див усім на диво
Наше поле уродило!
Кавуни такі, немовби
То не кавуни, а бомби,
І стоять, мов литі з криці,
Кукурудзяні рушниці,
Наче міни, огірки
Густо всіяли грядки,
А за ними трохи далі –
Помідори, як медалі!
Все таке рясне і гоже –
Гратись у війну підхоже.
– У війну!
– У війну!
– Утікай, бо дожену!
– У війну!
– У війну!
– Бережися, бо стрільну!
Стійте!
Я для дітвори
Знаю кращий спосіб гри.
Без окопів, без атак...
– Як?
–А так!
Ось у мене, бачить кожен,
Є в руці маленький ножик –
Однолезий гострячок,
Що горіховий стручок.
З ним давайте хутко рушим
Он туди, до кукурудзи,
Де стоять, мов литі з криці,
Кукурудзяні рушниці.
Тут без галасу, без крику
Ми з рушниці зробим... скрипку!
З кукурудзяного листу –
Наче справжню – золотисту,
Та дзвінку, та голосисту,
Нам для цього стане хисту!
З вузлуватого стебла,
Щоб гучнішою була.
Та бриніла, як бджола,
Та, як джміль,
Щоб гула!
Отже, починаємо...
Півстебла ламаємо...
Ножик зайве обтина...
Так і так... одна струна...
Так і так...
Ще одна...
Все! Готово!
– Дивина.
– Як це? Скрипка в дві струни?
– Тут немає дивини,
Наша скрипка – кожен зна –
Куку-
ру-
дзя-
на!
Далі струже гострячок...
Вже до скрипки є смичок...
Нумо, ну,
Торкай струну!
Годі гратись у війну!
Ти також
Торкай струну –
Годі гратись у війну!
Він хай теж
Торкне струну –
Годі гратись
У війну!
Джерело: Стельмах Богдан Михайлович. Кукурудзяна скрипка / Б. Стельмах // Писанка / Б. Стельмах. – Львів, 1993. – С. 15-16.