Back

Як горобець став білий



В. Сухомлинський. "Квітка сонця". ОбкладинкаЦе було влітку. Один чоловік виніс із млина мішок борошна та й поставив під стіною. А біля млина було багато горобців. Вони клювали собі зерно, що люди порозсипали.

Один горобець побачив мішок та й до нього. Мішок не був зав’язаний. «Ось, - думає, - поласую пшеницею».

А там не пшениця, а борошно. Пірнув горобець – йому й очі засипало борошном, і пір’я стало біле.

Вилетів горобець із мішка білий, мов велетенський метелик.

Сів під стріхою повітки, кліпає очима. Побачив своє гніздо, підлетів, сів та й защебетав.

Горобенята виглянули з гнізда, бачать диво дивне: що воно за птах такий білий? Злякалися та як заплачуть!

Прилетіла горобличка. Ледве впізнала горобця. Та й заспокоює горобенят:

- Це наш татко, діти... Ось він полетить і черв’ячка  вам принесе.

Полетів білий горобець і приніс горобенятам черв’яка.

Тоді повірили діти, що це їхній тато.


Сухомлинський В. О. Як горобець став білий // Сухомлинський В. О. Квітка сонця. - Х., 2009. - С.220.