Back

Два хлопчики біля струмка…



                                                      «Два хлопчики біля струмка…»

 

Два хлопчики біля струмка

метеликів ловили

і молодого їжачка

на стежці перестріли.

Той щойно мишку був спіймав,

поласував, нівроку,

і по обіді спочивав,

вилежуючи боки.

– Це мій! – А я кажу – це мій, –

сварилися хлоп’ята.

–Ану, віддай мені мерщій!

–Ану, не зачіпати!

–До нього перший хто підбіг?

–А перший – хто помітив?

–Ото дива – ні рук, ні ніг,

самі шпильки – жалити.

–Хіба це справжній їжачок?

Це так собі, невдаха.

Усе одно, аби в пеньок

набити гострі цвяхи!

–То, може, візьмем молотка,

гвіздків і деревину

і там змайструєм їжака?

– Та за одну годину!

І поки хлопці про гвіздки

живенько розмовляли,

їжак пустився навтьоки,

чкурнув – що духу стало.

Благенькі ніжки в їжака.

але дременув скоренько –

межи галуззя, сторчака

пустився з косогору.

Гостренький носик, як багнет,

дорогу прокладає.

Аж ось і луг, і очерет,

де він кубельце має.

Ще б довго хлопці задарма

за їжачка сварились,

аж зирк – утік їжак, нема!

Одразу й помирились.

Лише один із хлопчаків

став дошкуляти: Чуєш?

Ходи – я дам тобі гвіздків,

ти їжака змайструєш.

А той у відповідь йому:

– Ходімо й майструвати.

Я в руку молотка візьму,

гвізки ж – тобі тримати!

–А як по пальцях? – Не біда,

я битиму не дуже,

хоч пальці й не мої. – Ну да,

ти хитрий лис, мій друже!

 

         Джерело:  Стус Василь. «Два хлопчики біля струмка…» // Рідне слово. Українська дитяча література : хрестоматія : у 2 кн. / упоряд. З. Д. Варавкіна, А. І. Мовчун, М. Ф. Черній. – Київ, 1999. – Кн. 2. – С. 376-377.