Казка про незвичайні покупки
Казка про незвичайні покупки
1
Я ходжу по магазинах
За покупками для сина.
Я питаю продавця:
– Є пальто без комірця?
Бо звичайні комірці
Із кроля або вівці
Не затримуються в нас –
Обриваються нараз
На турнірах карате
(Це ж бо діло непросте!).
У Максимовій обнові
Поли бажано б юхтові,
Бо у полах мій синок
Носить гравій і пісок.
А підкладку одежини
Треба мати з брезентини:
За підкладку наш Максимко
Пластилін хова, півпилки,
Ножик , банку і брусок,
Олівець і мотузок.
В ґудзиках нема потреби
У Максима.
Краще буде,
Якщо в нього
Замість ґудзиків – гайки
Та залізні гаплики.
Гудзики ж, усім відомо,
Не живуть у нашім домі –
Відлітають за поріг,
Щоб ніхто знайти не зміг. –
Продавець відповідає:
– Пальтечок таких немає.
Взявся шити комбінат,
Та зламався агрегат.
2
Я заходжу у зразковий,
У новий, двоповерховий,
У книжковий магазин
І кажу:
– У мене син –
Звуть його малий Максим.
Він просив купити книжку
Не малесеньку, як мишку,
А грубезну і здорову –
Півметрову чи метрову.
Бо малесенькі книжки
Розлітаються в кутки,
Залізають під дивани,
В баняки, валізи, ванни.
Треба книжку нам таку,
Щоб чорнилом не чорнилась,
Щоб не тхнула й не бруднилась
Від борщу і часнику.
Щоб варення із малини
І компоти із калини
Висихали без сліда,
Мов чистесенька вода.
Щоби плавала у ванні,
Щоб листки зростались драні,
Щоб пила її не брала
І зубило не здолало…–
Тут крамарка молода
Каже:
– Ой, мені біда!..
Книг таких не видають
І ніде не продають.
Є книжки нові, цікаві,
У лакованій оправі.
В них малюнки кольорові,
А листочки паперові –
Із найкращого паперу,
Не з пластмаси, не з фанери,
Не з якоїсь там броні…
– Ні, – кажу, – не треба, ні!
Звичайнісінькі книжчини
Не живуть у нас і днини,
Як почне читать їх син –
Книголюб малий Максим.
3
Я заходжу в іграшковий,
Наче світлий край казковий,
Велелюдний магазин
І кажу:
– Малий мій син
Попросив купити трактор,
Кран, ракету, екскаватор,
Щоб усе – в одній машині –
На такій тугій пружині,
Щоб заводилася б раз
На тижневий довгий час. –
Сивуватий продавець
Каже:
– Син ваш – молодець.
Широченний має хист –
Космонавт і тракторист.
Та новітніх апаратів
Для шоферів-космонавтів
Ще не роблять в нас ніде.
Кілька років хай пожде.
Ну, а ви візьміть для сина.
Винахідника Максима,
Цвяхи, пилку, молоток,
Щітку, дерева шматок.
Та ще голку і нитки,
Трохи ситцю на латки.
Все, що зробить сам синочок,
Чи сорочку залатає,
Чи кораблика зладнає, –
Вже не схоче він псувати –
Стане труд свій поважати.
Шануватиме Максим
Все, що є на нім і з ним.
Джерело: Воронько Платон. Казка про незвичайні покупки / П. Воронько // Крилатий ведмідь : казки / П. Воронько. – Київ, 1992. – С. 13.