Снігова баба
Снігова баба
На весняночку нелюбу
Баба з снігу кривить губу:
– Йди-но геть! Від тебе, ба,
Я цілісінька слаба!
Як на сонечко погляну,
Наче свічка, тану, тану.
Тут же й сонечко, наш гість.
Припікає, мов на злість.
Про весну кричать сороки.
Що це: соньки чи то вроки? –
Тягне бабу все набік
у розбурханий потік.
Впала баба і незчулась.
Тільки ластівка метнулась:
– Хто сказав, що тут зима?
Скрізь дивилась я: нема!
Джерело: Лятуринська Оксана. Снігова баба / О. Лятуринська // Знаю казку : вірші, оповідання / О. Лятуринська. – Київ, 1995. – С. 32.