Back

Дивовижні пригоди трьох краплин води. Друга пригода



 

Друга пригода

Гідор, Аква й О випливли на поверхню моря. Тут шаленіла буря, здіймаючи велетенські хвилі. Вони погнали Гідор, Акву та О у безвість. Маленька О перша стала шипучою піною на гребені хвилі. Хвиля вдарила в судно, що саме пливло їй назустріч.

Але борт у нього був міцний.

Хлюп! – хвиля з трьома краплинами ще раз набігла на судно, здійнялася високо, але знову спала.

       Вище! – гукнула велика, довгаста Гідор. – Нумо, разом!

Знову ринула хвиля на судно і цього разу вискочила аж на палубу.

Там не було нікого, бо матроси поховалися всередину судна. Тільки стерничий стояв на вахті. То був досвідчений моряк з білою бородою. Як усіх бувалих моряків, його жартома називали «морським вовком». Він міцно тримав у руках стерно.

Маленька О була, як завжди, найзавзятіша. Вона так високо підстрибнула із шипучою піною, що, − ну, як би вам сказати? – просто вскочила старому стерничому в рот, коли він набирав у груди морського повітря.

Кругленька О дуже злякалася. Вона гадала, що «морський вовк» її проковтне. Але їй пощастило.

       Тьху! – сказав стерничий. – Ну та й солона ж водиця!

І виплюнув маленьку О далеко за борт.

Знову набігла хвиля, підхопила перелякану малу й понесла її до сестер. З ними їй було краще.

Але тут сталася…

 

 

 

Джерело: Вельскопф-Генріх Лізелотте. Друга пригода / Л. Вельскопф-Генріх // Дивовижні пригоди трьох краплин води. – Київ, 1979. – С. 5-6.