Back

Маленька мураха



Маленька мураха

Якось Петрусь із Мишком гуляли в садку й натрапили на мурашник. Височенький такий, аж не віриться, що його збудували дрібненькі комашки.

    Ого який великий, − сказав Петрусь.

    Та де там великий, − заперечив Мишко. Він завжди заперечував щось Петрусеві, аби показати, що більше знає.

    А дужі які, подивись.

    Та які вони дужі. Самих ледь видно, − вів своєї Мишко.

    Ні, ти тільки глянь. Травину тягне в п’ять разів більшу за себе.

    Скільки там тої травинки, − не здавався Мишко. – Сама за вітром летить.

    А ця! Подивися, білу подушечку тягне, − дивувався Петрусь.

    Теж мені подушка, завбільшки з пшеничну зернину. Та менших комах, ніж оці, й не буває.

    І бачить, куди треба тягти.

    Та в них і очей немає! – не вгавав Мишко.

Саме тут якась із мурах залізла Мишкові під холошу і так кусьнула, що він аж підскочив.

    Ого як гризнула! – скрикнув Мишко.

    Та де там, − всміхнувся Петрусь. – Мурахи такі маленькі, що у них і зубів немає.

Джерело: Шкляр Василь. Маленька мураха / В. Шкляр // Шовковий дощик : оповідання / В. Шкляр. – Київ, 1984. – С. 13-16.