Back

Колосок



Колосок

Ріс на пришкільній ділянці Колосок. на вигляд був собі звичайний, хіба що трішки вищий від інших і родичався із самим Вітром-вітровієм. Мабуть, за товариші поважали його і часто радилися з ним.

    Скажи, будь ласка, яка завтра буде погода? − питали його. − Ти ж там ближче до неба, тобі видніше...

         Якщо у Колоска був добрий настрій, він обіцяв сонце і тепло, а коли вставав “з лівої ноги” − грозився громом та бурею. І хоч його “прогнози” рідко збувалися,  друзі не нарікали на Колоска: хіба оту Погоду-вертихістку збагнеш, коли в неї сім п’ятниць на тиждень.

     Якось Сорока на хвості принесла незвичайну новину: на ділянку має завітати дуже поважна комісія, щоб вибрати найкращого Колоска на шкільну осінню виставку. Ніхто не мав сумніву, що цієї честі буде удостоєний високий і ставний Колосок.

    Поздоровляємо тебе! Вітаємо з майбутньою нагородою!.. − гомоніло колосся, тягнучись до свого товариша.

А він, гордий і самозакоханий, високо задирав голову і шепотівся про щось із самим Вітром-вітровієм.

Та Горобець що залетів на ділянку поклювати зернят, нараз вгамував передчасні пристрасті:

       Годі вам вихваляти задаваку. Він же зовсім порожній.

Усі тільки роти пороззявляли: невже вони схилялися перед пустодзвоном?

Джерело: Рудик Сергій. Колосок / С. Рудик // Пеньок та опеньок : байки / С. Рудик. – Київ, 1969. – С. 4-5.