По заслузі
По заслузі
Сонце, спека. Незважаючи на це, бджоли безперервною низкою вилітають з вулика і влітають до нього. Біля льотка, як і годиться, стоять вартові, уважно ворушать вусиками. Вони ними перевіряють кожну бджолу, − чи своя.
Тут же збоку крутиться оса у своєму тигрячому вбранні. Намір її зрозуміли: попасти у вулик, − чи то за медом, чи, може, яку іншу шкоду зробити.
От одна з вартових відлетіла до поїлки − і враз оси нема. Вона вже прослизнула в льоток. Вартова, напившись, − знову на місці. Все йде наче як слід.
Аж ось в льотку якась метушня, збудження. І враз на виході з’являється процесія: дві бджоли і знову оса. Тільки вже не то, хистка й хижа, а майже в непритомному стані. І ведуть її бджоли за обгризені цурупалки крилець. Враження таке, паче пані попідручки виводять. І осі − ясно видно − не з медом: ледве ворушиться. А не лазь!
Джерело: Литвиненко Валентин Гаврилович. По заслузі / В. Г. Литвиненко // Про маленьких друзів : оповідання / В. Г. Литвиненко. – Київ, 1959. – С. 25.