На коньках
НА КОНЬКАХ
Тут і там
грім і гам —
Та-ра-рам,
Трам-там-там!
У шаленому ходу
дзвонять коні по льоду
воронії-крицеві!
Буря б’є по голові,
шапку рве, зриває сніг
вихром коло ніг!
Дзвонять коні по снігу, —
стережись там на шляху
чи куркуль, чи пан!
Я пропелером верчу,
блискавицею лечу —
як аероплан!!.
На широкому ставку,
як і личить козаку, —
я — один, коней — два,—
раз, два,
раз, два,
і залізні обидва!
Дерев’яні у Петра
та й один!.. Гі-гі!
Тим він ногу задира —
скаче на одній!
В мене ж — два, —
раз, два,
і залізні обидва!
Раз — мах,
два — мах, —
гей, лечу — як птах
на прудких коньках!
Ж-жики-цок,
ж-жик, цок-цок,
мій коньок
по льоду —
аж гуду,
підлітаю на ходу!
Не коньки —
блискавки:
раз, два, три,
як вітри —
аж курить
коло вух
буря — ух!
Ух-ух-ух!
Ге-не-не!
Хто мене
обмине?
Хто мене
дожене
хоч на крок?!
Гей-гі!
Ж-жики-цок,
ж-жик, цок-цок,
Ж-жик-фі-і-і!..
Джерело: Будяк Юрій. На коньках : вірш / Юрій Будяк // Зима : зб. для дітей серед. віку. – Київ, 1928. – С. 50.