Назад

Осінь



Осінь

Висне небо синє

  Синє, та не те;

Світить, та не гріє

  Сонце золоте.

 Оголилось поле

 Од серпа й коси;

 Ніде приліпитись

  Крапельці роси.

  Темная діброва

Стихла і мовчить;

  Листя пожовтіле

  З дерева летить.

Хоч би де замріяла

  Квіточка одна;

Тільки й червоніє,

  Що горобина.

Здалека під небом,

  В вирій летячи,

Голосно курличуть

  Журавлів ключі.

  Джерело: Щоголів Яків. Осінь/ Я. Щоголів // Я люблю зимовий ранок : вірші / Я. Щоголів. – Київ, 1978. – С. 9.