«Срібна голка і нить золота…»
Срібна голка і нить золота.
Там, де тонко, – вже рветься…
Суєта ця – зшивати літа –
гострим болем зоветься.
Що не пучка – до крові сколов,
зіпсувавши відбитки.
Все грубішим виходить мій шов,
хоч і тоншає нитка.
Хто застане мене за шиттям,
усміхнеться і скаже:
"Це заняття зоветься життям", –
скаже, мовби зав’яже.
Срібну голку і нить золоту
взявши,
пальці поколе,
та знайому мені суєту
не розлюбить ніколи.
Всі до одного зшиє літа
і згадає начало.
"Срібна голка і нить золота" –
непогано звучало.
Кичинський А. «Срібна голка і нить золота…» / А. Кичинський // Срібна голка і нить золота. - Херсон, 2010. - С. 240.