Назад

Ти скажи, дідусю, що це?



«Ти скажи, дідусю, що це?»

Хлопчик книжку відкриває,

Й заглядає ніжно в очі,

І голівкою киває:

– Ти скажи, дідусю, що це?

 

– Це хмаринка, а це – дощик

Нашу землю напуває.

– Ти скажи, дідусю, що це?

Що від дощику сховає?

 

– А від дощику, Максимку,

І сніжинки, що кружляє,

Чи це влітку, а чи взимку

Парасолька захищає.

 

– Парасолька хоче пити?–

Й брівки хитро піднімає.

Як онуку пояснити,

Що на відповідь чекає?

 

Й знову пальчик на малюнку.

– Ти скажи, дідусю, що то?–

Обриває знову думку

І показує болото.

 

– Як рясний пройшовся дощик,

Утворилося болото.

– Ти скажи, дідусю, що це?

Пальчик мій зовсім не мокрий!

 

Дощик йде, дідусю? – Звісно!

На малюнку – повні діжки.

– То скажи мені: навіщо

Він ховає свої ніжки?

 

– Зовсім ніжки не ховає,

І не бігає, й не скаче,

Просто в нього їх немає.

– І тому так гірко плаче?

 

Ні-і-і, дідусю, він маленький

І не вміє говорити.

Має ніжки ще слабенькі,

То й не пробує ходити.

 

А тому сказати треба,–

І серйозно подивився.–

Дощик падає із неба,

Бо ходити не навчився!

    Джерело: Панчук С. М. Ти скажи, дідусю, що це? / С. М. Панчук // Особливий подарунок : вірші і казка / С. М. Панчук. — Чернівці, 2011. — С. 13-15.