Незвичайна подорож

     Зима принесла не тільки мороз та сніг, а і чудові свята. Оскільки це був перший Новий рік після Міленіуму, то я і мої найкращі подруги Іра, Яна і Олена вирішили відсвяткувати його по-новому. Дівчата прийшли до мене о 15, ми обмінялися подарунками і вирішили трохи порозмовляти. Зручно всілися на канапі і кожна розповіла про свою найпотаємнішу мрію. Виявилося, що наші мрії співпадають: ми всі хотіли полетіти в космос.
     Тоді ми почали фантазувати, як би це могло статися. Поки ми сиділи та мріяли, канапа трохи піднялася (звичайно, одразу ми цього не помітили), але потім вона піднялася вище, і відчинилося вікно! Ви не повірите: канапа полетіла до вікна і… вилетіла на вулицю (що до вікна, то канапа була досить велика і воно трохи поламалося). Десь через п'ять хвилин ми були у космічному просторі. Найцікавіше те, що ми не мерзли і могли дихати. Я розуміла, що це неможливо, але ми летіли і дихали. Земля швидко віддалялась.
     Канапа наблизилась до червоної планети, не важко було здогадатися, що це - Марс. Ми пролетіли його досить швидко, але потім злякалися, бо побачили пояс астероїдів та величезну планету - Юпітер. Його ми теж облетіли. Потім Сатурн зі своїми надзвичайно гарними кільцями, Уран, Нептун… і зупинилися лише на Плутоні.
     Приплутонилися без проблем. Виявилося, що небо на Плутоні світло-фіолетове, сонце з фіолетовим відблиском і грунт теж фіолетового кольору. Гори на планеті були, що дуже дивно, зеленими, майже все було покрито льодом, і лише де-не-де море та річки. Океанів не було видно зовсім. Мабуть, ми зробили посадку в пустелі, бо не було видно ані душі, але пройшовши і оглянувши місцевість, ми помітили червоні та фіолетові вогники вдалині. Канапа була з нами, тому ми швиденько наблизились до вогників. Виявилося, що це місто плутонят, які теж були фіолетовими з червонуватим відблиском. На щастя, вони були добрими і миролюбними створіннями.
     Що до їх раціону, то він був досить цікавим: пили плутонята морську воду, за морозиво - їли лід з гір, а в щоденний раціон обов'язково входила поживна гірська порода з їстівними бактеріями; як спеції використовували розтерті водорості.
     Мешканці планети прийняли нас з великими почестями. Вони розповіли, що життя на планеті з'явилося близько 5.000 мілліонів років тому. Ми дізналися, що вони можуть телепатувати і гіпнозувати. Виявилося, що планета Плутон насправді називається Пітолеміноніум, а її мешканці-пітелемінотуати. Ми зустрілися і з правителем, точніше - фараконетелем Пітолеміноніума.
     І все було б добре , якби не наша вередлива канапа, що не йшла у печеру спати: нам довелося збиратися додому.
     Пробувши два земних тижні на цій планеті, ми полетіли додому. Облетіли Нептун, Сатурн, Юпітер і вже перелітали через пояс астероїдів, коли почули голос, дуже схожий на голос моєї мами і…. вмить прокинулись. Ми побачили, що знаходимось у моїй кімнаті, сидимо на канапі, і що найдивовижніше - відчинене вікно.

До початку розділу
До сторінки Державної бібліотеки України для дітей