У СВІТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Качак Т. Дитяча література в незалежній Україні: тенденції розвитку, яскраві постаті, знакові тексти / Т. Качак // «Бібліотечка «ДИВОСЛОВА». – 2015. – № 4. – 64 с.

У цьому році в серії «Бібліотечка “Дивослова”» Тетяна Качак, авторка відомих досліджень про українську та зарубіжну літературу для дітей та монографії «Художні особливості жіночої прози 80-90–х років ХХ ст.», запропонувала своє бачення розвитку сучасної дитячої літератури, починаючи з періоду незалежної України. Одразу ж зазначимо, перечитавши запропоновані нею міркування у розділах і підрозділах («Особливості дитячої літератури 1990-х років», що включає «Поезію перехідної доби», «Прозу для дітей та підлітків…», «Дитячу драматургію» цього ж періоду, а також «Дитячі видавництва і книжкові серії» останнього десятиліття ХХ ст. чи «Жанрово-тематичне розмаїття поезії та прози для дітей і підлітків початку ХХІ століття» і «нереалізований проект» дитячої драматургії), відчувається постійне «перебування» авторки в світі найсучаснішої літератури про дітей і для дітей. Тетяна Качак сумлінно й уважно, як кажуть, зі знанням справи, встигає не тільки професійно перечитати велику кількість різнородових та жанрово розмаїтих творів, а й науково спостерегти, узагальнити й виокремити тенденції розвитку поезії, прози, драматургії, вказати на специфіку проблемно-тематичного й поетологічного оновлення чи загалом побутування в сьогоднішній Україні.

При цьому, йдучи за дослідницею, реципієнт визначить для себе знакові, яскраві, талановиті, експериментальні чи пошукові твори письменників, які варто включити в навчальні програми як викладачам педінститутів, університетів, зрозуміло, насамперед тим, хто читає курс чи спецкурс із сучасної дитячої літератури, а також вихователям дошкільних закладів, учителям початкових, середнього віку і старших класів загальноосвітніх шкіл, гімназій, коледжів, училищ і т.д., так і батькам, які хочуть виховувати своїх дітей не тільки улюбленими мультфільмами, а й за допомогою художнього слова.

У контексті запропонованих книг, вартих уваги, Т. Качак осмислює і твори знаних письменників, які відомі насамперед дорослому читачеві (Ніна Бічуя, Василь Голобородько, Михайло Григорів, Андрій Кокотюха, Роман Лубківський, Галина Пагутяк, Степан Процюк, Богдан Радиш-Маринюк, Ірен Роздобудько,Ольга Слоньовська, Богдан Стельмах, Валерій Шевчук та ін.). Грунтовно аналізуються твори безпосередньо дитячих письменників, які пишуть у різних жанрах (Леся Воронина, Сергій Гридін, Олександр Дерманський, Анатолій Качан, Сашко Лірник, Оксана Лущевська, Галина Малик, Зірка Мензатюк, Сергій Оксеник, Марина Павленко, Володимир Рутківський).

У викладі спостережень над жанровою специфікою («від літературної казки та пригодницького оповідання до реалістично-психологічної прози й фантастики»: дитячий верлібр, повість-казка, «краєзнавчий детектив», «шкільний» та історичний романи, автобіографічна й біографічна проза, а також п’єса-казка, драма-казка, детектив і фентезі тощо) відчуваються глибокі знання авторки з теорії й історії літератури, вміння знайти підхід до характеристики кожного окремого письменника, виділивши в його творчому доробку визначальний чи дотичний родо-жанровий різновид та охарактеризувавши його художню реалізацію. Скажімо, в ліриці перехідної доби — Анатолій Качан, Варвара Гринько, Ганна Чубач чи початку ХХІ століття — Іван Андрусяк, Юрій Бедрик, Роман Скиба, Григорій Фалькович, Галина Малик, Галина Кирпа, Мар’яна Савка. У процесі осмислення дослідниця одних письменників аналізує глибше (наскільки це можливо, власне, в таких синтезованих дослідженнях), когось оглядово, а декого тільки згадує, та в більшості випадків із обов’язковим переліком їхніх творів і отриманих літературних премій. І це зрозуміло і мотивовано, бо в літературному процесі сьогодення присутні автори багатьох дитячих книг, а є тільки однієї. Та авторка має і своє, індивідуальне бачення, свої уподобання, врешті, мусить «вкластися» і в запропонований сторінковий ліміт.

Відрадно, що дослідниця виділяє твори тих письменників, які уже введені до шкільної програми (с. 16), а, пильно стежачи за появою все нових книжок для дитячого читання, доповнює сучасний літературний процес найновішими творчими особистостями (Андрій Бачинський, Олександр Гаврош, Оксана Думанська, Катерина Єгорушкіна, Оксана Кротюк, Христина Лукащук, Оксана Лущевська, Дзвінка Матіяш, Богдана Матіяш , Оксана Сайко, Галина Ткачук, Володимир Читай (Кравчук), Тетяна Щербаченко та ін.).

Загалом, розвідка Тетяни Качак «Дитяча література в незалежній Україні: тенденції розвитку, яскраві постаті, знакові тексти» допоможе розібратися як професійному, так і масовому читачеві в огромі цікавих творчих постатей. Адже авторка акцентує не лише на жанровій поліфонії, проблемно-тематичному багатстві названих творів, їхніх сюжетно-композиційних рисах, характерології, поетикальних чи наратологічних особливостях, виділивши головні ознаки сучасної літератури для дітей та юнацтва, а й на доречних біографічних вкрапленнях, пов’язаних із професійними та суто особистісними творчими уподобаннями. Так, наприклад, Леся Мовчун — мовознавець, телеведуча передачі «Цікаве мовознавство», автор рубрики в журналі «Барвінок» «Наш скарб — рідна мова», а з 2012 — радіопередачі (1-й канал) «Загадки мови». Звідси аргументована поява її оригінальної книги «Мовна лікарня. Пригоди Лєрки Севрючки і цікаві завдання з культури мови», що допоможе дітям у формі гри правильно розмовляти українською мовою.

Тетяна Качак у запропонованій розвідці має свій погляд на кожного названого письменника зокрема, але доречно використовує наявні міркування про той чи інший твір літературознавців, критиків, письменників (І. Андрусяк, О. Глушич, У. Гнідець, М. Жулинський, Н. Марченко, О. Мовчан, Р. Мовчан, Т. Пастух, М. Савка, О. Січкар, Н. Тихолоз, С. Ушневич та ін.) чи авторів монографічних досліджень ( В. Кизилова, В. Костюченко, Е. Огар), що засвідчує список використаної і рекомендованої фахівцям літератури (с. 61–64), по-своєму доповнюючи, поглиблюючи і розширюючи погляд на український літературний процес останніх десятиліть з погляду розвитку і функціонування в ньому художньої словесності для дітей і підлітків . І це відрадно, бо в житті літературної України завжди не вистачало вдумливих і ґрунтовних дослідників дитячого читання, які не час від часу, принагідно, а постійно й систематично тримали б у полі зору весь масив твореного художниками слова. То ж Тетяна Качак одна із них.

Марта Хороб,

доцент кафедри української літератури

Прикарпатського національного університету

 імені В. Стефаника