Дискурс маскулінності в сучасній пригодницькій прозі  для дітей та юнацтва

Література для дітей та юнацтва — художні твори різної жанрово-родової приналежності, що адресовані читачу відповідної вікової категорії, задовольняють його емоційні, естетичні й етичні запити; на них поширюються закони, властиві художній словесності загалом. Специфічна адресність літератури для дітей та юнацтва, особливості рецепції переконливо свідчать про той факт, що маркерами її «читабельності», як правило, виступають перипетійний сюжет з численною кількістю неймовірних ситуацій, композиційна довершеність, атмосфера гри, таємниці, вигадки, яскраві самодостатні характери персонажів, словом, усе те, що характеризує пригодницьку літературу. Вона, на глибоке переконання, найбільше узгоджується з життєвим досвідом реципієнта, успішно адаптується до реалій розгерметизованого соціуму й водночас віддзеркалює суспільно-психологічні, культурні трансформації.

Якщо в площині так званого дорослого дискурсу за пригодницькою літературою через її шаблонність, стереотипність, розважальність закріпився т. зв. «комплекс неповноцінності», то для дитячого середовища твір з пригодницьким сюжетом — це оптимальний варіант діалогу дорослої людини, автора твору, і несформованого, непідготовленого (в силу вікових психофізіологічних особливостей) до сприйняття масштабних узагальнень, філософських, психологічних надбудов читача-дитини. Саме тому розважальність, гра, фантастика, несподіванка — той гачок, на який легко вловлюється реципієнт, — успішно експлуатуються сучасними дитячими письменниками, що робить їх твори цікавими, затребуваними й популярними в дитячому середовищі.

Софія Філоненко, розглядаючи в дослідженні «Гендерний дискурс сучасної української масової літератури» пригодницькі жанри в межах дорослої літератури, називає їх «чоловічими», такими, що орієнтуються на чоловічу аудиторію: «Гендерний дискурс пригодницького жанру передбачає демонстрацію нормативної маскулінності — такої моделі, яка сприймається в суспільстві як норма, культурний ідеал, соціокультурний канон. Ця модель маркується як “природна”, мотивується “здоровим глуздом” і пояснює, що значить бути “справжнім чоловіком”» [13, с. 19].

Стверджувати однозначно, що висновок, зроблений дослідницею на підставі аналізу великого масиву творів для дорослого читача, знаходить своє підтвердження і в літературі для дітей, не можна. Тут дається взнаки центрування в художніх творах не стільки світу чоловіка та жінки, скільки світу дитини, на що слушно вказала Тетяна Качак [6, с. 4]. Так, героями пригодницько-історичних повістей є і дівчатка (Наталочка з «Таємниці козацької шаблі» Зірки Мензатюк), і хлопчики (Вітька Бубненко у «Сторожовій заставі» В. Рутківського), пригодницькі повісті І. Андрусяка (зокрема, історії про Лізу і Стефу), цикл пригодницьких історій про Алю Галини Малик головними персонажами мають дівчаток, що утім, не дає підстав адресувати ці тексти виключно дівчачій аудиторії: вони однаково цікаві і хлопчикам, оскільки зображають світ веселих пригод, фантазій, гри, а, отже, світ дитинства. У сучасному соціумі діти дивляться однакові фільми, телепрограми, граються в однакові ігри. Універсальна (без диференціації статевої приналежності) модель покладена і в основу навчально-виховного процесу в школі, в родині, що часто нівелює різність психіки хлопчиків і дівчаток. Усе ж, обираючи героя певної статі в художньому творі для дітей, автор свідомо чи інтуїтивно моделює його поведінку залежно від гендерних стереотипів маскулінності й фемінності, що зумовлені особливостями культури суспільства й мають засвоюватися в дитинстві. На думку науковців, сучасний канон маскулінності включає гетеросексуальність, незалежність, фізичну силу, мужність, схильність до ризику, винахідливість, раціональне мислення, мудрість, домінування над жінкою, вміння притлумлювати свої емоції [13; 2].

Гендерний напрям у сучасному літературознавстві репрезентовано як зарубіжними (Дж. Голлоуз, Р.Дудовіц, Дж. Редвей, О. Бочарова, О. Трофимова), так і вітчизняними (Тамара Гундорова, Соломія Павличко, Оксана Забужко, Віра Агеєва, Ніла Зборовська, Євгенія Кононенко, Софія Філоненко та ін.) студіями. Вони прокреслюють особливості рецепції і презентації жіночих образів, категорії гендерних стереотипів; крізь призму гендеру розглядаються проблеми поетики художнього твору, особливості індивідуального стилю тощо. Гендерний дискурс як комплексний комунікативний феномен, основу якого складає презентація гендерних ролей, гендерної взаємодії, гендерних цінностей [13, с. 3] в новітній українській пригодницькій прозі для дітей та юнацтва розбудовується з урахуванням інтересів конкретного читача, що проектується на змістове наповнення твору, засвідчує його життєспроможність. Узявши до уваги поляризацію маскулінного начала в пригодницьких творах, адресованих дорослій аудиторії, цікаво спостерегти, яким чином інтерпретовано маскулінні домінанти в художній лабораторії дитячого письменства.

«Як би не варіювалися релігійно-філософські метафори маскулінності й фемінності, опозиція чоловічого і жіночого завжди будується за одними і тими самими осями: суб’єкт — об’єкт, сила — слабкість, активність — пасивність, жорсткість — м’якість і т.д.», — вважає І. Кон [8, с. 260]. Гендерна стереотипізація закладена в міфології й фольклорі. Цікаво простежується маскулінний канон у фантастично-героїчних казках, де головний герой наділений рисами богатиря (Кирило Кожум’яка, Іван селянський син). Аби здолати ворога, врятувати наречену, отримати перемогу в двобої казковим персонажам необхідна надзвичайна фізична сила, наполегливість, завзятість, безстрашність. Ця тенденція простежується і в новітній літературі для дітей та юнацтва. Зокрема, пригодницько-історичні твори («Князь Кий» В. Малика, «Джури…», «Сторожова застава» В. Рутківського), пригодницькі історико-біографічні повісті Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» (прототипом є Івана Фірцак (Кротон), якого в народі називали Іваном Силою), «Пригоди тричі славного розбійника Пинті» (написана за мотивами українського фольклору про опришків), «Галуна-Лалуна або Іван Сила на острові Щастя» репрезентують яскравих самодостатніх персонажів. Їх маскулінні константи часто виявляються через синтез особистого й соціального, психологічного й естетичного, що дає можливість наочно уявити органічну злитість власних доль з долею батьківщини. Наприклад, у «Сторожовій заставі» В. Рутківського Володимир Мономах, дід Овсій, Олешко Попович, Ілько Муровець, Добриня Микитович постають як справжні господарі своєї землі, мужні й сміливі її захисники, у відповідальний момент спроможні мобілізувати себе на битву з ворогом і, якщо потрібно, віддати своє життя заради інших.

Показовою в цьому плані є битва з половцями над Сулою, в описі якої В. Рутківський вдається до романтизації й героїзації минулого: «Вдарилася в березовий частокіл перша половецька хвиля, напоролася кінськими грудьми на гострі палі і відкотилася до Сули. Вдарилася друга — і захлюпнула частокіл. А за нею вже зводилася третя… Хоробро билися римівці, не відступали ні на крок» [11, с. 284–285]; «…незрушними береговими скелями стояли в шерензі руського війська Добриня, Муровець і юний Попович. З неймовірною силою вдарялися в них шалені половецькі хвилі, проте тут таки перетворювалися на бризки й відкочувалися назад» [11, с. 288].

У ХХ ст., надто його радянському періоді, особливою популярністю користувались твори про війну («Лісова красуня», «Таємниця соколиного бору», «Літо в Соколиному» Ю. Збанацького, «Київська соната», «Петрусь і Гапочка» Ю. Яновського та ін., серія «Юні герої»). На прикладах героїв цих творів (здебільшого це хлопчаки, які разом з дорослими брали участь у військових діях, здійснювали подвиги й навіть гинули заради світлого майбутнього) у радянських школах виховували почуття патріотизму, ненависті до ворога, програмували стереотип маскулінної поведінки, взалежнений соціально-політичними обставинами.

Військова тематика, зброя як її неодмінний атрибут є надто популярною в середовищі чоловіків і хлопчиків, що знаходить свій вияв в ігровій діяльності, тематиці художньої літератури, яку вони активно споживають. Зафіксована ще в міфах, казках, вона репрезентує зразок мужності, притаманний позитивному герою, який боронить позитивні цінності. Невипадково, що хлопчики цікавляться військовими іграми (нині особливою популярністю користуються комп’ютерні онлайн-ігри), мета яких — відкрите суперництво, змагання, здобуття перемоги, формування навичок лідера, досягнення певного статусу в чоловічій ієрархії.

Зразок військової гри в таборі відпочинку репрезентує Я. Стельмах у пригодницькій повісті «Найкращий намет»: «Чого б, здавалося, хвилюватись? Гра! Гра — і нічого більше. Ну застукають тебе, зірвуть погончик, крикнуть “убитий!” — і одійди вбік, сядь на траву, відпочивай, дивися, чим гра закінчиться. А серце б’ється ще дужче, ти весь у полоні якогось страху — а що, як помітять, оточать?..» [12, с. 154]. Хлопці із непідробним інтересом змагаються із загоном «Сміливий», у пошуках прапора долають труднощі: переховуються в чагарниках, тікають на човнах, створюють засідки, хапають «диверсантів». Екстремальні ігрові ситуації, прагнення здобути перемогу сприяють формуванню маскулінних якостей персонажів. Це яскраво продемонстровано на прикладі акордеоніста Славка, «котрий спершу скиглив, що йому хочеться їсти, а потім, що йому хочеться спати, цей тюхтій, вайло і мамій» [12, с. 162], несподівано проявив кмітливість, відважність, вміння швидко реагувати і приймати правильні рішення, що слугувало успішному завершенню змагання й перемозі.

Традиційно маскулінні риси — мужність, хоробрість, схильність до ризику, винахідливість — вдало репрезентовано авторами пригодницько-фантастичних творів для дітей та юнацтва. Їх жанровою властивістю є органічний синтез наукових і художніх форм пізнання, що зумовлює органічну взаємодію різнорідних художніх елементів і водночас створення оригінальних жанрових прийомів. Подорож на далеку планету у повісті А. Дімарова «Друга планета», незвичайні пригоди й випробування (полон в орангів, втеча, подолання численної кількості перешкод експедицією науковців) увиразнюють маскулінні константи (фізичні й розумові якості), подеколи навіть гіперболізують їх. Талановиті вчені, віддані науці, винахідники, люди енциклопедичних знань (Ван-Ген, батько головного героя) у певні критичні моменти спроможні здійснити неймовірне фізичне або розумове зусилля. Показовим у цьому плані є образ Ван-Гена, який перемагає цілий загін орангів, самотужки видирається по скелі й рятує від загибелі своїх друзів: «А Ван-Ген здирався все вище й вище. <…> Він часто завмирав, відпочиваючи. І ми завмирали разом із ним. І кожного разу нам починало здаватися, що Ван-Ген далі не полізе: почне спускатися. Дуже ж було круто і страшно! А він, перепочивши, знову дерся вгору. Ледь помітно, сантиметр за сантиметром, — жалюгідна комаха на прямовисній стіні!» [4, с. 154]. А. Дімаров використовує персонажа насамперед як «двигун сюжету» й виразно артикулює ті його маскулінні риси, що мають безпосереднє відношення до фабульних перипетій. Ця типологічна риса наближає героїв пригодницько-фантастичних творів до чарівної фольклорної казки, де фактично кожен персонаж максимально схематизований і виконує свою функцію. Пригоди в повісті (пошуки Ван-Гена й батька, перебування в ув’язненні в орангів, визволення Жорки, утеча, щасливе повернення до наукового центру) є нічим іншим, як реінтерпретацією казкового мотиву випробувань і подолання перешкод заради шляхетної мети.

Уявлення про сукупність фундаментальних ознак чоловічої природи включають такий компонент як раціональне мислення. Ця маскулінна риса вдало обіграна А. Кокотюхою в детективних повістях для підліткової аудиторії. Наприклад, у «Полюванні на золотий кубок» автор вводить до тексту двох головних персонажів, Дениса Черненка й Максима Білана, наділяючи їх спостережливістю, здатністю до аналітичних міркувань, кмітливістю. Хлопці, шукаючи поміж учнів школи потенційного викрадача золотого кубка, уважно спостерігають і прискіпливо аналізують усі деталі, життєві ситуації, з якими вони мають справу впродовж розслідування, за допомогою законів логіки вибудовують власні гіпотези й версії. В основу розслідування покладена логіка Шерлока Холмса, яку М. Вольський характеризує як гіпердетермінованість й надупорядкованість. Раціональне мислення, що репрезентовано репліками головних героїв, виступає основним методом розслідування злочину-таємниці: «— Що в нас є? До нашої школи дуже скоро принесуть чи привезуть якусь коштовну річ…

— Золоту, — вставив Денис. — Часто вони про золото згадували.

— Золоту, — кивнув Максим. — Цю річ хтось хоче вкрасти. Цей хтось вчиться в нашій школі. Він — старшокласник, причому, очевидно, відмінник. І цей відмінник веде подвійне життя <…>. До того ж, цих крадіїв як мінімум двоє. Задачка з трьома невідомими.

— З чотирма, — знову вставив Денис і пояснив здивованому однокласникові: — Ота коштовність, яку вони хочуть стибрити.

— О! — клацнув пальцями Білан. — Таки з чотирма: один дуже поганий, двоє просто поганих і предмет із золота, за яким усі полюють» [7, с. 29].

Максим спроможний помічати незначні деталі й на їх підставі робити певні логічні висновки. Ось як, наприклад, відбувається відбір підозрюваних злочинців: «…я за ним (Володькою Завгороднім — В. К.) трошки спостерігав. Любить, коли ним захоплюються. І при всіх вручити Золотий кубок, вирішити чиюсь спортивну долю — це йому за щастя. О’кей, тоді навпаки: запишемо Володьку в наші ймовірні спільники. Якщо буде така потреба — попросимо його допомогти» [7, с. 36]. Злочин, отже, постає як логічна задача, що розслідується за допомогою вдало побудованого головними героями розумового ланцюга.

Витоки чоловічої домінанти в культурі сягають розподілу соціальних ролей у первісному суспільстві, де чоловік традиційно представляв активне начало, був годувальником. Сьогодні завдяки прагненню до гендерного паритету, неупередженого ставлення до особи незалежно від статі, що вважається ознакою демократичного розвитку суспільств, ця типово маскулінна функція вважається пережитком патріархальної ідеології й у повсякденному житті часто нівелюється. Жінки прагнуть гендерної рівності, соціальної самореалізації, професійної успішності тощо. Натомість реальна ситуація в Україні, що підтверджено соціологічними дослідженнями [10], свідчить про те, що до сьогодні в жіночій свідомості зберігаються класичні уявлення про чоловіка, змодельовані згідно з культурно-історичною ситуацією новочасної доби. Так, пріоритетом у жінок користуються чоловіки, здатні до кар’єрної самореалізації, фінансово і професійно успішні. Ці альтернативні маскулінні риси в сучасному гендерному механізмі успішно транслюються в художню творчість, зокрема, і для дітей та юнацтва. У пригодницькій повісті І. Андрусяка «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому» новочасні маскулінні константи притаманні Тарасу Дмитровичу, Власнику Трилітрового Банку. Прізвисько це міцно закріпилось за сільським хлопчиною і стало маркером його кмітливості й тямущості. Тарас є найбільшим авторитетом не лише для головних героїнь твору — Лізи і Стефи, — а й для всієї сільської дітвори: «… всі знали, що гроші в Тараса Дмитровича <…> не просто собі лежать у Трилітровому Банку, а “працюють”. Себто час від часу він відкриває свою банку, виймає звідти накопичене і кудись “вкладає”. Чи то на рахунок у справжньому банку, чи в цінні папери (кажуть, десь є й такі!), чи куди інде — про це знали тільки він сам і його мама й тато. Для всіх інших це була Банківська таємниця!» [1, с. 109]. Серйозність і відповідальність Тараса, його мрія стати в майбутньому справжнім банкіром стають підґрунтям тремтливого ставлення до нього дівчачої аудиторії.

У підлітковому віці відбувається психофізіологічний процес статевого дозрівання, що тісно пов'язаний зі становленням особистісних комунікативних рис, специфічними нормами соціального середовища, які регулюють стосунки хлопців і дівчат [8, с. 228]. У цей період зароджується почуття кохання, що передбачає більшу міру інтимності, аніж дружба. Тому невипадково, що важливе значення при кодифікації канону маскулінності має врахування пріоритету певних чоловічих якостей в жіночому середовищі.

Сучасні дослідження з психології доводять, що на жінок найбільше враження справляють чоловіки, наділені добре розвинутим почуттям гумору. Науковці пояснюють це тим, що жінки сприймають почуття гумору в чоловіків як показник гостроти розуму, інтелекту й кмітливості. На їх думку, почуття гумору, винахідливість чоловіка допомагають у розв’язанні багатьох проблем [14]. Як психологічний феномен, гумор виконує функцію захисту від страху та тривоги, є показником інтелекту людини, своєрідною внутрішньою мовою спілкування, містить тенденцію до підкорення більш слабкої особи за допомогою сміху [5].

Невипадково, що в літературі для дітей та юнацтва при характеристиці персонажів чоловічої статі письменники особливою цінністю вважають почуття гумору. Такими настановами користується у пригодницько-шкільних повістях («Тореадори з Васюківки», «Одиниця з обманом», «Чарівні окуляри» та ін.) Вс. Нестайко. Дідусь головного героя «Чарівних окулярів», наприклад, повчає свого онука: «У мужчини, рижухо мій дорогий, головне не класичний римський профіль, не орлиний погляд, а мужність і весела вдача. От диви, яку я тобі красуню бабусю подарував! За нею такі орли упадали, а заміж вона вийшла за мене, веснянкуватого й непоказного. Бо їй було весело й цікаво зі мною. І ти, голубе, не тушуйся перед брюнетами. Ти хлопець веселий, дотепний, жвавий — будь-яка красуня тебе покохає!» [9, с. 14].

В ієрархічній моделі маскулінності, що вибудовувалась упродовж століть на підставі визначення статевих ролей, розмежування функцій чоловіків і жінок, суттєве місце посідають розвинені фізичні якості. В «адреналінових» жанрах пригодницької прози для дорослих репрезентована т.зв. військова маскулінність через створення героя-супермена, культуриста, майстра бойових мистецтв з розвиненим натренованим тілом, що детально простудійовано Софією Філоненко [13, с. 20]. У пригодницькій прозі для дітей та юнацтва ця маскулінна константа проектується письменниками на модель персонажа-хлопчика, котрий не лише винахідливий, кмітливий, сміливий, що дає йому можливість рухатись за законам пригодницького жанру. Він спритний, натренований, підтягнутий, займається тим чи іншим видом спорту, як, наприклад, герої повісті Я. Стельмаха «Найкращий намет». Одним із улюблених занять у таборі відпочинку для них були заняття спортом: «Ми йшли за їдальню, на майданчики, і вибирали, що хто схоче: бадмінтон, баскетбол, пінг-понг. Ми з Митьком спершу теж грали — то в баскетбол, то у теніс. Але потім вирішили, що нашу любов до природи найкраще сполучати із футболом. На футбольному полі завжди було найбільше людей» [12, с. 139]. Вася Богданець («Чарівні окуляри» Вс. Нестайка) заздрить своєму товаришу Ромці Черняку через те, що він меткий, спритний, дужий, добре катається на ковзанах і на роликах.

Пильна увага до чоловічого тіла актуалізується й у творах для підлітково-юнацької аудиторії з послабленим пригодницьким струменем. Зокрема, у повісті С. Гридіна «Не такий» описуються проблеми Дениса Потапенка, підлітка, що має надмірну вагу. Автор акцентує увагу на його непростих стосунках з однокласниками, як з хлопцями, так і дівчатами, котрі вважали його інакшим, зневажали його, часто знущалися, глузували. «Хлопець почувався так, ніби йому плюнули просто в душу, в такі глибокі й болючі її закамарки, про існування яких він і досі не підозрював. Позаду хтось голосно засміявся. Денис різко обернувся і поглянув на однокласників» [3, с. 56]. Підлітку вистачило сили волі й міцності духа стати вище своїх образ, змусити себе наполегливо працювати над своєю фізичною вадою, аби відповідати канонізованим стереотипам маскулінності і в такий спосіб задовольнити гендерні очікування в середовищі однолітків.

Таким чином, дискурс маскулінності в літературі для дітей та юнацтва підпорядкований з’ясуванню специфіки інтерпретації гендерних ролей, гендерної взаємодії, гендерних цінностей. Закладені міфологією і фольклором, традиційні гендерно марковані образи засвоюються жанровими різновидами пригодницької прози: детективом, пригодницько-історичною, пригодницько-фантастичною, пригодницько-шкільною повістями, що репрезентують авторські експерименти щодо моделювання стереотипів маскулінності. Акцентуючи специфіку дитячого сприйняття художньої реальності, письменники залучають елементи гри, фантастики, таємниці, синтез особистого й соціального, психологічного й естетичного і в такий спосіб розкривають як традиційно чоловічі константи — мужність, хоробрість, схильність до ризику, винахідливість, раціональне мислення, так і актуальні для сучасного покоління — здатність до кар’єрної самореалізації, фінансова і професійна успішність, розвинуте почуття гумору, фізичні якості, що є складовою ідентичності героя.

Література

1. Андрусяк І. Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому : дівчача повість / І. Андрусяк. – Л. : Вид-во Старого Лева, 2009. – 139 с.
2. Гендерные стереотипы [Электорнный ресурс]. – Режим доступа: http://gendocs.ru/v6337/доклад_-_гендерные_стереотипы. – Загл. с экрана. – Дата обращения: 24.01.15.
3. Гридін С. Не такий : для старшого шк. віку / С. Гридін. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2013. – 175 с.
4. Дімаров А. Друга планета ; Три грані часу : фантаст. повісті : [для серед. та ст. шк. віку] / А. Дімаров ; післясл. М. Слабошпицького ; іл. Т. Л. Кудиненко. – К. : Школа, 2006. – 304 с. : іл. – (Світ неймовірних пригод).
5. Дмитриев А. В. Социология юмора: Очерки. – М. : Институт философии РАН, 1996. – 214 с.].
6. Качак Т. Б. Сучасна українська дитяча література: аспекти гендерної інтерпретації / Т. Б. Качак // Актуальні проблеми слов’янської філології : міжвуз. зб. наук. ст. / відп. ред. В. А. Зарва. – Донецьк, 2009. – Вип. ХХ : Лінгвістика і літературознавство. – С. 424–435.
7. Кокотюха А. Полювання на золотий кубок / А. Кокотюха. – К. : Грані-Т, 2008. – 80 с. – (Серія „Дивний детектив – 08“).
8. Кон И. С. Психология ранней юности : кн. для учителя / И. С. Кон. – М. : Просвещение, 1989. – 255 с. : ил. – (Психол. наука – школе).
9. Нестайко В. З. Чарівні окуляри: для мол. і серед. шк. віку. – 2-ге вид. / В. З. Нестайко. – К. : Веселка; Тернопіль : Навч. кн. – Богдан, 2008. – 95 с.
10.  Оксамитна С. Гендерні відносини крізь призму громадської думки в Україні і світі / С. Оксамитна // Гендерна перспектива / упоряд. В. Агеєва. – К., 2004. – С. 135–147.
11.  Рутківський В. Сторожова застава / В. Рутківський. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. – 304 с.
12.  Стельмах Я. М. Митькозавр із Юрківки : повість та оповідання / Я. М. Стельмах / худож.?іл. О. Г. Жуков ; худож.?оформ. Б. П. Бублик, В. А. Мурликін. – Х. : Фоліо, 2007. – 223 с. – (Українська література).
13.  Філоненко С. О. Гендерний дискурс сучасної української масової літератури : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.01.06 „Теорія літератури“, 10.01.01 „Українська література“ / Філоненко Софія Олегівна ; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. – К., 2013. – 38 с.
14.  Хорошее чувство юмора у мужчины, и она покорена // http://bticino.com.ru/horoshee-chuvstvo-jumora-u-muzhchiny-i-ona-pokorena

Віталіна Кизилова,

доктор філологічних наук,

доцент, професор кафедри філологічних дисциплін

Державного закладу «Луганський національний

університет імені Тараса Шевченка».

Опубліковано у Віснику Прикарпатського університету (серія ФІЛОЛОГІЯ), випуск 42–45 (Івано-Франківськ, 2014–2015).