У сьогоднішній переломний час для нашого суспільства, коли йде фізичне знищення нашого народу ворогом, не можна забувати про культурний геноцид, який часто більш підступний, бо непомітний. Але він є і щодня ми попадаємо під його вплив. І тільки вигравши культурну війну у наших головах, виборовши можливість для наступних поколінь стати розумними, освіченими, патріотично налаштованими громадянами, що пишаються своєю країною та мають власну гідність, забезпечимо мир і процвітання наступним поколінням. Фізичні негаразди, каліцтва, нестатки, звичайно, є першочерговим питанням на яке ми звертаємо увагу і зосереджуємо усі сили але не забуваймо про основу цих негараздів — збіднілість душ та дефіцит культури, освіти.

Тому читати — це справді бути у тренді, бути серед тих, хто мислить а, отже, розвивається та йде вперед. Та перш за все варто створити МОДУ НА ЧИТАННЯ, щоб книга і ті, хто її читає вважалися кращими, щоб це було престижно у суспільстві.

Найважливіше у навчанні, вихованні дитини, залучення до читання — це приклад дорослих, сім`ї, оточення, залучення до читання у школі, відвідування бібліотек та заходів закладів культури, мода на читання через ЗМІ та інші засоби реклами культури та читання, що повинна забезпечити держава адже у неї тут особлива роль — дбати та підтримувати культурний та освітній розвиток задля гідного розвитку країни.

Як зазначив під час дискусії на 20-му Форумі видавців німецький посол Крістоф Вайль — «Українські діти читають більше від німецьких» та все ж таки, культура читання зараз під загрозою.

Отже, детальніше.

Перша ланка — сімейне читання та приклад батьків.

Важливість читання у житті і розвитку дитини мають зрозуміти самі батьки та працювати над цим з перших днів, коли дізнаються, що у них буде маля: читати дитині з перших днів, вибирати разом книги, навчити дитину слухати, коли їй читають та гортати книгу разом з нею, зробити книжку повсякденним другом, необхідністю у житті родини, без якої не проходить жодний день, і тут, звичайно, велику роль відіграє власний дорослий приклад.

Використовуючи досвід польських колег варто впровадити читання дорослими дітям: сімейне читання, читання в дитячих закладах, читання бібліотекарями та вчителями дітям з якими вони працюють.

Частково ці завдання виконують і у нас. Правда сімейне читання не є популярним серед сучасних родин. Більшість батьків, в силу різних причин, не читають дітям. Це і брак вільного часу, небажання, нерозуміння значущості спілкування та впливу сім’ї на розвиток дітей. Також більшість батьків визнає, що нема домашньої бібліотеки, оскільки вони не вбачають у цьому великої потреби, мотивуючи тим, що все, що потрібно, можна знайти в інтернеті, в тому числі і електронні дитячі книги. Чимало батьків не мають змоги купляти дітям нові книги, у зв’язку із високими цінами на цю продукцію, а, якщо купляють, то дешеві, неякісні книги, які не відповідають гігієнічним вимогам.

Друга ланка - бібліотеки та заклади культури.

Читають дітям і у дошкільних навчальних закладах. Окрім програмових книг та творів, додатково читають вихователі, керуючись як власною ініціативою, так і беручи увагу у різних конкурсах, проектах, акціях.

Сучасні бібліотеки Києва, Тернополя, Рівного, Львова та інші, розгортають нові проекти із залучення дітей до читання. Але чи достатньо вони висвітлені, забезпечені матеріальною та технічною базою, щоб конкурувати із іншими заходами, які рекламуються всюди?

Отже, дві найважливіші складові сім`ю та заклади освіти та культури, зокрема бібліотеки ми визначили. Та тут виникає інше питання. Якщо важливість та відповідальність сім`ї ніхто не заперечуватиме і це само собою зрозуміло, хоч роботи у цьому напрямку також ще достатньо. Це і непоінформованість батьків про новинки літератури та книжки, які варто запропонувати дитині і саме нерозуміння часто дорослими необхідності власного прикладу і взагалі присутності домашньої бібліотечки. То бібліотеки без допомоги держави, ЗМІ та спільної програми з освітою, розуміння необхідності тісної їх співпраці не обійдеться.

Надто важливим аспектом у вирішенні питання успішності функціонування закладів культури у сучасному світі є маркетинг, відношення до послуг, які надають ці заклади, як до продукту культури.

За останні роки змінилося відношення та форми роботи у закладах торгівлі, харчування і т.п. Так звані товарні бази кільканадцять років тому працювали за принципом - у нас все є, приходите, замовляєте, відвантажуєте. Подібним чином працювали і заклали культури. Освіта та культура були тісно пов'язані миіж собою і з читачами проблем не було.

Зараз, як бачимо, ситуація змінилася в протилежну сторону. Дистрибуційні компанії з певним асортиментом товарів набирають у штат людей — торгових працівників, які мають за мету іти до споживача — магазину і пропонувати свої товари, зацікавити його, взяти замовлення і навіть відвантажити за свій рахунок. Подібним чином повинні діяти і заклади культури — пропонувати, рекламувати свої послуги, свій, так званий, продукт усіма можливими засобами. Орієнтація на задоволення потреб — основоположний принцип маркетингу культури. Технологія їх виявлення представляється досить складною, особливо в соціально-культурній сфері, де позначаються наслідки багаторічної орієнтації на «маси» і відсутність навички роботи з індивідуумом.

Установи культури за роки реформ перестали бути монополістами на ринку культурних послуг. Зараз культурна сфера розвивається в умовах конкуренції, як зовнішньої, так і внутрішньої, і слід визнати, що все більш серйозним конкурентом на ринку вільного часу стають торговельні підприємства.

У цьому контексті нині важливо позиціонувати бібліотеки, як центри культурно-інформаційного простору, а не лише книгосховища, що очікують читача. Насамперед, це має бути робота з дітьми, молоддю та батьками в культурному напрямку, інформування про новинки літератури, тенденції, заохочення до читання впровадженням проектів і технічних засобів (буктрейлери, відео та ін.), збільшення та розширення послуг бібліотеки як місця, де можна отримати миттєво будь-яку інформацію, прочитати чи замовити книжку у різний спосіб (отримати на абонементі, в читальному залі, придбати на місці, замовити в електронному магазині і навіть роздрукувати або ж дізнатися, де найшвидше можна її знайти і отримати), а також ознайомитися із усіма культурно-мистецькими заходами міста, маючи гарантовану знижку на ці заходи, як читач культурно-інформаційного центру, брати участь у акціях та розіграшах квитків на цікаві та популярні концерти. Діти та й дорослі зараз читають не лише друковану книжку, тому цю можливість також має надавати такий центр. Ще одним напрямком може стати позиціонування бібліотеки, як місця,  де можна спокійно за кавою поспілкуватися, провести ділову зустріч, попрацювати із власною комп’ютерною технікою, створивши таким чином свій міні-офіс, попрактикуватися в різних програмах та навчитися роботі в них. Увесь спектр культурних та інформаційних послуг може забезпечувати такий центр. І це справді важливо. Адже, сучасна культура, як і здорове харчування не відсутня, вона є і навіть багато але більш доступна шкідлива і навіть токсична для дитини культура, яку несе нам ТБ, інтернет, ігри. А тут про якість важко говорити.

Третя, дуже важлива ланка — освіта.

Варто звернути увагу на роль читання в освіті, читання дітям в школах — вчителями, старшими учнями молодшим, студентами, запрошеними гостями.

Нажаль, наша система пропонує навчання, за яким дітей відохочують від читання, оскільки спочатку заучуємо слова, тоді читаємо по складах — на швидкість. Це час, коли дитина ще не впевнена і читає дуже обережно, пробує правильно складати слова, запинається, навіть читаючи на самоті. Коли ж потрібно перед усіма — це справді стрес, адже дитина в цей період має наступний набір слів: найбільше слів, які вона чує; менше - які розуміє; ще менше — слова, які вона може вимовляти; і дуже мало слів, які вона правильно читає, вимовляє і розуміє.

Результат — бажання читати не розвивається, а зникає. Тому починати варто з читання дітям дорослими хоча б по 20 хв в день, далі пояснення незрозумілих слів, навчання слів і правильної вимови, а тоді вже читання вголос. Це має відбуватися не через примус, коли дитя червоніє від сорому перед усім класом за неправильно прочитане вголос слово, а через любов і заохочення, підтримку, зацікавлення. Потрібна мотивація, щоб полюбити читання, як і навчання взагалі, адже кожна людина розвивається під впливом: еволюції та статевих особливостей і культури. У цьому контексті хлопчик — мисливець. Тестостерон його штовхає на рух, активність, часом надлишкову енергійність. У ньому закладено, що він має принести в дім мамонта. Дівчинка — опікунка, збирач. Вона спокійніша, накопичує більше знань, бо має дбати про потомство, передати дітям знання.

Тому НІ агресії на ТБ та у гаджетах. Культуру та читання варто проводити ще більше з хлопчиками, щоб розвинути їх мозок, який блокує тестостерон. Дати можливість викиду надлишку енергії.

Четверта ланка — проекти активістів та громадських організацій.

У нас також створюється багато цікавих та потрібних проектів щодо популяризації читання громадськими активістами, організаціями та силами учасників Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва:

- робота в бібліотеках із дітьми, авторами, батьками;

- конкурси та ініціативи від Форуму видавців — «Найкращий читач» тощо;

- літературні фестивалі для дітей, зокрема всеукраїнський фестиваль «Дивокрай»;

- позитивні оцінки та результати дають проекти бібліотекаря і письменниці Євгенії Пірог «Додай читання», «Срібна читацька книга», «Тату, почитай!», «Марафон читання 42» та інші у ході яких до читання і творчості залучено дітей різного віку, а до промоції читання — письменників, ілюстраторів,  вихователів, вчителів, батьків в різних містах України;

- конференції, семінари, зустрічі з науковцями України та світу, де переймається світовий досвід, зокрема, проект «Вся Україна читає дітям»

Україна — мама усіх нас, а мама читає дітям! Саме це пропагує проект «Вся Україна читає дітям!» разом з ЦДЛДЮ.

Проект ЦДЛДЮ «Вся Україна читає дітям», має за мету охопити усі обласні центри України. «Якщо ми хочемо жити у країні розумних, освічених і культурних людей, потрібно потурбуватися про те, щоб щоденне читання вголос стало пріоритетом у наших домівках, садках, школах, у яких вчаться наші діти» вважають у фонді ABCХХІ — «Вся Польща читає дітям!».

Мета проекту — підвищення поінформованості суспільства про важливість читання для дітей з найменшого віку та навчання батьків і вихователів для заохочення раннього інтелектуального розвитку дітей, їх читацьких та комунікативних здібностей; поширення та впровадження ідеї раннього читання дітям. Девіз кампанії: «Читайте дитині від народження 20 хвилин щоденно!».

Рос Камбел у своїй книжці «Як любити дитину» визначає 4 способи показати свою любов, як її бачить дитина, а не як ми собі уявляємо:

- позитивні думки щодо дитини, очі в очі;

- постійний контакт, доступність, гра разом;

- контакт фізичний;

- забава, розмова, читання — коли час належить повністю дитині.

Все це забезпечує читання дитині щонайменше 20 хвилин в день.

Проект також передбачає створення промоційних роликів для популяризації раннього читання дітям на радіо та телебаченні. Видання та презентація посібника «Творче читання» та ілюстрованої книжечки «Перша книжка моєї дитини» для дітей віком від 6 місяців до 3 років з віршами сучасних українських письменників. Вишколи (презентації, тренінги, інтерактивні семінари тощо) для фахівців у галузі початкової освіти, бібліотек та громадських організацій, які займаються освітою та розвитком дітей з усіх областей України у Львові. Проведення тренерами зустрічей по областях.

У процесі реалізації проекту використовуються різні методики залучення дитини до читання й розвитку дитини через читання.

Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва реалізує й інші проекти, спрямовані на розвиток дитячого читання та популяризацію якісних сучасних книг для дітей. А це: «Люди-легенди» (автор Мар’яна Савка); «Виховна година з книжкою», «Творче читання» (автор Галина Павлишин), «Багатомовне читання» (автор Наталія Трохим), літературний фестиваль «Дивокрай» (який проходить у рамках щорічного симпозіуму «Література. Діти. Час» та охоплює кілька міст України. Це і презентації, зустрічі з авторами, літературні квести, вуличні читання, флеш-моби тощо), щорічне святкування «Міжнародного дня дитячої книги».

Варто подумати і про те, ЩО ми читаємо і яке у нас відношення до читання.

ЦДЛДЮ рекомендує «Золотий список» книг для читання для рідних вікових категорій. Книги тут проаналізовані та опрацьовані на предмет націоналістичності, моральності та позитивного і виховного впливу на дитину фахівцями та науковцями Центру.

Надзвичайно важливим питанням на даному етапі є створення і впровадження серед дітей та молоді моди на читання, пізнання, розум. Адже, дуже часто знаємо, що це вважається в дитячому, а особливо, підлітковому колективі, відхиленням, чимось застарілим та несучасним. І відповідальність за це несемо в першу чергу ми, дорослі. Через відсутність прикладу саме від нас, пропагування читання, підтримки читаючої молоді і заохочення до читання. А також через практично повну відсутність соціальної реклами на підтримку читання у формі афіш, реклами на біг-бордах, сітілайтах, соціальних роликах на ТБ.

І головне — розуміння та підтримка держави таких змін у закладах освіти, культури, підтримка та популяризація сімейного читання, допомога громадським організаціям, що займаються популяризацією читання.

Нажаль, популяризації та підтримки культурних заходів від владних органів на даний час дуже мало. Тому цим займаються зацікавлені у пропагуванні книжкової моди активісти, громадські діячі, педагоги, викладачі, які вже більше п’яти років об’єднуються Центром дослідження літератури для дітей та юнацтва розумічи, що варто створити МОДУ НА ЧИТАННЯ, зацікавити дітей читанням шляхом впровадження проектів Центру разом зі школами, бібліотеками, батьками.

З досвіду інших країн можна побачити, що бібліотеки у Німеччині, як і у нас мають свої програми, доповнюють книжкові фонди, разом зі школами створюють спільні програми. Для прикладу - візит навзаєм. Адже у справі читання дуже важлива співпраця. У школах Німеччини промоутери читання запровадили читання першокласниками, чи учнями середньої школи молодшим від себе школярам, дошкільнятам — чудова ідея, завдяки якій діти-читачі мають відповідальність за проведення читання, а маленькі - бачать приклад старших від себе школярів. Нехай прочитають вони і з помилками, але досвід та навчання дасть свій результат для подальшого бажання читати.

Інший приклад США. В садочках і школах відбувається книжковий ярмарок. До неї готуються заздалегідь: дітям роздають книжкові каталоги, щоб вони могли вибрати щось, на уроках читання вони дивляться буктрейлери. Кожен клас має свій час на відвідини ярмарку, окрім того, після закінчення уроків можна зайти ще й з батьками і придбати те, що сподобалося і на що не вистачило грошей.

Діти не просто читають книжки, а ще й ведуть своєрідний щоденник читача: на листку формату А-4 записують автора, назву книжки, дату і кількість сторінок, які прочитали за день. Коли листок заповнений із обох сторін — здають учительці і мають змогу вибрати собі приз: книжку, наклейки, ручки тощо.

Третьокласник за чверть (два місяці) має прочитати чотири книжки, написати по них звіти (назва, автор, головні герої, стислий переказ сюжету, чи сподобалася книжка і чому) і скласти тести. Тільки після написання звіту і складання у бібліотеці за комп’ютером тесту книжка зараховується. Активних читачів у кінці чверті чекає солодка винагорода та визнання кращого читача. А ще зацікавлення у тому, щоб збирати бали. Переможцю, окрім рейтингу, який висвітлюється на всю школу, гарантований приз наприкінці місяця, року.

Ніхто не намагається запхати в дитячі голови побільше класики, «бо як же без неї». Головне — щоб діти самі хотіли читати, щоб їм було цікаво. Вони продовжують писати відгуки і у старших класах. Тільки тепер уже у власних блогах, користуючись навчальним сайтом, до якого має доступ учителька. Вона читає і ставить оцінки. Книжки діти вибирають самі. Але є й інші завдання — коли всі читають одну й ту саму книгу, обговорюють її, виконують різні завдання, відшуковують певні моменти. Те, що діти самі обирають, що їм читати, дуже важливо. Так вони читають те, що їм цікаво, захоплюються й закохуються в книжку. Бачать своїх однолітків зі схожими проблемами, а може, знаходять і певні підказки. Чи, навпаки, занурюються у чарівні світи, подалі від реальності. А класика буде в старших класах. І у тих, хто вже залюблений у книжку, охоту читати не відіб’є. В помірних кількостях, звісно. Але знову ж таки це все діє за підтримки держави, яка розуміє, що від рівня культури та начитаності її населення залежить добробут країни.

Що дає сучасна культура? Як і здорове харчування вона не відсутня але, на жаль, більш доступна шкідлива і навіть токсична для дитини культура, яку несе нам ТБ, інтернет, гаджети.

Тому варто об`єднатися, взяти нам, дорослим, відповідальність за культуру наступного покоління і створити МОДУ НА ЧИТАННЯ, зацікавивши дітей книжкою шляхом впровадження проектів Центру разом із державою, ЗМІ, школами, бібліотеками, батьками.

Б’ємо на сполох, бо культура формує наших дітей!

Ірина Мацко,

письменниця, голова Тернопільської філії ЦДЛДЮ,

керівник креативної студії «ІРИска», бібліотекар.