У 2016-му році виповнюється 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті видатного культурного діяча і науковця Івана Франка. Пропоную подивитися на життя і творчість нашого земляка у контексті актуалізації у сучасному інформаційно-культурному просторі. Стрімкі зміни у сучасному світі вимагають нового прочитання важливих історичних постатей, що і відбувається нині в українському суспільстві. Інформатизація, комп’ютеризація та зміна свідомості, набуття нових соціальних навичок і вмінь сприяють трансформації освітніх процесів, оскільки вчитель має за рівнем своїх компетентностей відповідати вимогам сучасного світу.

У вигляді кількох інформаційних блоків пропоную сучасний підхід до вивчення та популяризації творчої та наукової спадщини Івана Франка. Оскільки значення автора для розвитку української літератури і становлення суспільства найкраще може бути проілюстроване сучасною актуалізацією творів та ідей у нових інтерпретаціях, зокрема, у масовій культурі та молодіжних субкультурах.

Насамперед треба наголосити на багатогранності життя Івана Франка, який водночас є поетом, прозаїком, драматургом, публіцистом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем і науковцем. Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури.

Сюжети для творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури – зі Сходу, античної доби, Ренесансу. Був «золотим мостом» між українською і світовими літературами. У ньому органічно поєдналися національне і космополітичне, що для сьогодення є ще актуальнішим, ніж для попередніх століть.

Перу письменника належить понад 5 тисяч творів, які ввійшли до золотого фонду не лише української, а й світової літератури.

Окремо з виховною метою можливо наголосити на працездатності цієї видатної людини. Наприклад, лише за неповний рік до смерті Франко створив 232 поетичні переклади й переспіви, обсягом близько 7 тисяч поетичних рядків.

Зібрання творів автора становлять 20 томів (Київ, 1950-1956; Нью-Йорк: Книгоспілка, 1956-1962), 30 томів (Xарків, 1924-1929), 50 томів (Київ: Наук. думка, 1976-1986).

За стилем Франко належить до перших реалістів української літератури, він є одним з найвизначніших поетів пошевченківської доби. У його поетичній творчості знаходимо сміливу суспільну і революційну лірику, національні твори, проникливу інтимну лірику, філософські поезії, серед яких рефлексії поета про добро й зло, красу і вірність, обов'язок і зміст людського життя.

Проза Франка охоплює понад 100 оповідань, 10 повістей і романів. Прозова творчість автора починається з так званого «бориславського циклу» (від 1877 року), в якому Франко подав жахливий образ і глибокий аналіз соціального зла в тогочасній Галичині. Зубожіння, пролетаризація галицького села лягли в основу збірок «В поті чола» (1890), «Галицькі образки» (1897) тощо. Вершинами прози Франка вважаються повість «Boa constrictor» (1878), соціальний роман «Борислав сміється» (1882).

На основі старих українських літописів Франко написав історичну повість «Захар Беркут» (1882). До історичних творів належать «Герой поневолі» (1904, про революцію 1848 року у Львові), «Великий шум» (1907, про скасування панщини).

Особливе місце у творчості Івана Франка посідає соціально-психологічна повість «Перехресні стежки» (1899-1900). У цьому творі Франко порушує проблеми взаємостосунків українського селянства та інтелігенції, різних суспільних груп, влади і підлеглих, проблеми служіння демократичної інтелігенції своєму знедоленому народові, проблеми судочинства, подружніх стосунків, безправ'я жінки в суспільстві.

Моральному розкладові «верхів» тогочасного суспільства в Галичині Франко присвятив романи «Для домашнього вогнища» (1892), «Основи суспільності» (1895). Повість «Лель і Полель» (1887) має дидактичний характер. Проза Франка відзначається жанровим багатством, реалістичним зображенням життя всіх прошарків суспільства.

У драматургії Франко виявив себе майстром соціально-психологічної та історичної драми й комедії. Перші спроби на цьому полі походять з гімназії: «Юґурта» (1873), «Три князі на один престол» (1874), інші. Найбільше п'єс Франко написав у 90-х роках. Найвизначніші з них – соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893), віршована історична драма «Сон князя Святослава» (1895). З більших п'єс відомі комедії «Рябина» (1886), «Учитель» (1896), з одноактівок «Останній крейцар» (1879), «Будка ч. 27» (1893), «Кам'яна душа» (1895), «Майстер Черняк» (1896), «Суд святого Миколая» (вперше вийшла 1920)

У жанрі дитячої літератури Франко збагатив українську літературу книгами «Коли ще звірі говорили» (1899), «Лис Микита» (1890), «Пригоди Дон-Кіхота» (1891), «Коваль Бассім», «Абу-Касимові капці» (1895) тощо.

Наукова спадщина Івана Франка, який мав науковий докторський ступінь, також найрізноманітніша.

Філософсько-соціологічні, суспільно-політичні концепції Франко трактував у студіях «Nauka і jej stanowisko wobec klas pracujacych» (1878), «Мислі о еволюції в історії людськости» (1881-1882), «Найновіші напрямки в народознавстві» (1895); студію «Соціалізм і соціал-демократизм» (1897) Франко присвятив критиці «наукового соціалізму», матеріалістичної концепції історії; «Що таке поступ?» (1903) – оглядові суспільно-культурного розвитку з критикою комуністичної концепції держави. 1904 року Франко написав наукову працю, відому під назвою «Сотворення світу».

Праці Франка з теорії й історії літератури, літературної критики, починаючи з докторської дисертації «Варлаам і Йоасаф. Старохристиянський духовний роман і його літературна історія» (1895) та габілітаційної – «Розбір Наймички Шевченка» (1895), є цінним внеском в українське літературознавство. Найбільшою науковою працею Франка є 5-томове видання «Апокрифи і леґенди з українських рукописів» (1896-1910) – монументальна збірка текстів рукописного матеріалу з наукового аналізу. До студій Франка з старої і сер. доби належать: «Св. Климент у Корсуні» (1902-1904), «Карпато-руське письменство XVII-XVIII вв.» (1900), причинки до історії української старовинної драми, зокрема вертепної («До історії українського вертепа XVIII в.», 1906). З нової літератури Франко приділив увагу творчості Івана Котляревського, Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка, Осипа Федьковича, Олександра Кониського, Лесі Українки, Степана Самійленка, Володимира Винниченка та ін. Низку розвідок Франко присвятив слов'янським літературам, особливо російській і польській. Підсумком літературознавчих студій і монографій була стаття «Южнорусская литература» (1904) у словнику Брокгауза і Ефрона та загальний курс «Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 року» (1910). Теоретичні погляди на завдання літератури Франко сформулював у студіях «З секретів поетичної творчости» (1898), «Теорія і розвій історії літератури» (1899), в яких підкреслював суспільний підклад літературного твору, вихідною точкою оцінки якого Франко вважав артистичний хист автора та літературно-естетичні цінності твору.

Франко приділяв увагу питанню літературної мови, написавши такі праці: «Етимологія і фонетика в южноруській літературі», «Літературна мова і діалекти» (1907), «Причинки до української ономастики» (1906) та ін. Франко відстоював думку про єдину українську літературну мову, вироблену на наддніпрянських діалектах і збагачену західно-українськими говірками. За праці на відтинку філології Харківський університет 1906 року нагородив Франка почесним докторатом, крім того, він був членом багатьох слов'янських наукових товариств. Пропозиція Олексія Шахматова і Федора Корша про обрання Франка членом Російської АН не була здійснена через заборону царського уряду.

У ділянці фольклору й етнографії Франко зібрав багато джерельного матеріалу, написав низку студій і статей про одяг, харчування, народне мистецтво, вірування населення Галичини, які публікував у журналах «Світ», «Друг», «Житє і Слово», «Зоря», «Кіевская старина», «ЗНТШ» та ін. З 1898 року Франко керував Етнографічною комісією НТШ (до 1913 року) і разом з Володимиром Гнатюком редагував «Етнографічний збірник». До найважливіших студій Франка з ділянки фольклору належать: «Дещо про Борислав» (1882), «Жіноча неволя в руських піснях народних» (1883), «Jak powstaja piesni ludowe?» (1887), «Вояцька пісня» (1888), «Наші коляди» (1889), «Із уст народу» (1894-1895), «Eine ethnologische Expedition in das Bojkenland» (1905), «Огляд праць над етнографією Галичини в XIX ст.» (1928). Капітальною фольклористичною працею є «Студії над українськими народними піснями» (три томи у «ЗНТШ»; окреме видання 1913 року), в яких Франко застосував історично-порівняльний метод.

Економічні праці Франка, трактовані в історичному плані, присвячені станові робітництва: «Промислові робітники в східної Галичині й їх плата 1870 р.» (1881), «Про працю» (1881), а також селянства в Галичині: «Земельна власність у Галичині» (1887, 1914), «Еміґрація галицьких селян» (1892), «Селянський рух у Галичині» (1895), «Гримайлівський ключ в 1800 р.» (1900), «Селянський страйк в Східній Галичині» (1902), «Громадські шпихлірі і шпихлірський фонд у Галичині 1784-1840 рр.» (1907).

Тісно пов'язані з соціологічними, суспільно-політичними й економічними історичні розвідки Франка, близько 100 друкованих праць, більшість з них присвячені революції 1848 року в Галичині та польсько-українським взаєминам. До першої групи належать: «Польське повстання в Галичині 1846 р.» (1884), «Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині» (1898 і 1913), «Лук'ян Кобилиця. Епізод з історії Гуцульщини в першій половині XIX ст.», «Причинки до історії 1848 р.». До другої – «Дещо про стосунки польсько-руські» (1895), «Поляки й русини» (1897, німецькою й українською мовами), «Нові причинки до історії польської суспільності на Україні в XIX ст.» (1902), «Русько-польська згода й українсько-польське братання» (1906). Інститут історичної праці Франка: причинки до історії Церкви (2 розвідки про єпископа Йосифа Шумлянського, 1891 і 1898 рр.), «Хмельнищина 1648-1649 рр. У сучасних віршах» (1898), «Тен як історик французьської революції» (1908), «Стара Русь» (1906), «Причинки до історії України-Руси» (1912), статті зі старої історії України та багато ін.

Першу свою працю зі сфери психології Іван Франко опублікував 1881 року, через два роки після того, як Вільльгельм Вундт 1879 року відкрив у Лейпцігу психологічну лабораторію. Стаття називалася «Чутливість на барви, її розвиток і значення в органічній природі: Реферат на працю американського природознавця Аллена Ґранта». Надалі в багатьох своїх публіцистичних та наукових працях Іван Франко користувався відомими на той час психологічними методами. Найкраще це виявляється в статті «З секретів поетичної творчості» (1898) (II розділ має назву – «Психологічні основи»), психологічних аналізах діяльності тогочасних суспільних діячів і психологічному аналізі персонажів із творчості відомих тоді класиків літератури.

Іван Франко знаний великою кількістю перекладів. Він перекладав з 14 мов, серед інших Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, Золя, Б'єрнсона. Зі слов'янських класиків Франко перекладав Пушкіна, Лермонтова, Чернишевського, Герцена, Некрасова, Міцкевича, Ґомуліцького, Асника, Гавлічка-Боровського, Яна Неруду, Махара, Халупку та ін. Серед його перекладів окремо відзначається Біблійна «Книга Буття».

Франко також відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті.

На сьогодні одними з найвагоміших художньо-біографічних творів про великого Каменяра є романи П. Колосника «Терен на шляху» та «Поет під час облоги».

Роман «Терен на шляху» охоплює життя письменника з раннього дитинства до 1880 року. У творі П. Колесник показав трагедію високих людських почуттів у суспільстві, заснованому на матеріальній користі. Завдяки сильній волі Івана Франка, який активно проявляв свої соціально-політичні переконання, його не змогли зламати тодішні можновладці.

Роман «Поет під час облоги» присвячений скрутним восьмидесятим рокам XIX століття, коли в тяжких умовах Австро-Угорської монархії галичани робили перші кроки в боротьбі за соціальне визволення.

Особливою популярністю користуються нариси про Франка Р. Горака, в яких він відображає окремі періоди з життя письменника, зокрема, його взаємовідносини з О. Рошкевич та О. Хоружинською. Р. Горак у нарисах «Картки першої любові» та «Як розцвілий свіжо гай» змальовує образ Ольги Рошкевич, яку в свої юнацькі роки любив Франко. У нарисі «Жінка, яка йшла поруч» Р. Горак з особливою теплотою змальовує образ Ольги Хоружинської – дружини Франка, яка мужньо розділяла усі домашні нестатки та інші важкі випробування, що зустрічались на шляху їх спільного життя.

Існує низка наукових досліджень, захищених у новітній Україні на здобуття кандидатських і докторських наукових ступенів: В. Т. Боднар «Проблеми рецептивної естетики і поетики у творчій спадщині І. Я. Франка», Р. Б. Голод «Іван Франко та літературні напрями кінця ХІХ – початку ХХ століття», О. О. Дорофтей «Концепція польськомовної та німецькомовної публіцистики і літературної критики Івана Франка: жанрово-стильові особливості», П. П. Летнянчин «Концепція особистості у драмах Б. Шоу, І. Франка, В. Винниченка: компаративний дискурс», Г. П. Сабат «Казки Івана Франка як естетико-поетикальна система», А. І. Швець «Кримінальний сюжет і проблеми художнього психологізму та характеротворення у прозі Івана Франка».

Автореферати усіх цих наукових досліджень є у відкритому доступі у мережі Інтернет.

Одним із найбільш знаних франкознавців сучасності є Богдан Тихолаз. Разом із Наталею Тихолаз ним створений авторський науково-просвітницький проект «ФРАНКО:НАЖИВО / FRANKO:LIVE».

Українські режисери створили кілька біографічних стрічок про Франка – «Іван Франко» (ігровий, режисер Т. Левчук, 1956), «Іван Франко» (документальний, 5 ч., режисер О. Дмитрієва, 1981) та «Іван Франко» (документальний, режисер М. Лебедєв, 2006), документальний телефільм «Іван Франко» в рамках проекту «Великі українці» телеканалу «Інтер» (2008).

Маємо також низку документальних телевізійних фільмів і програм: «Дім, який збудував Франко» (виробництва телеканалу «НТА», автор і ведучий – С. Грицюк); «Гра долі. Та, що поруч» (студія ВІАТЕЛ, режисер В. П. Вітер, 2006) – історія першого приїзду до Києва і одруження з Ольгою Хоружинською; «Іван Франко. Львівські сторінки життя» (ДТРК «Культура», 2009, за участі Львівського національного університету ім. І.Франка, сценарій – Р. Горак) тощо.

Важливе місце у житті Івана Франка займали публіцистика і видавнича справа, тісно переплетені з політичною діяльністю.

1881 року Франко став співвидавцем часопису «Сьвіт», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря», газеті «Діло» (1883-1885). Зневірившись у співпраці з галицькими народовцями, Франко спільно з діячами «Старої Громади» пробував заснувати власний незалежний орган («Поступ»). З цією метою двічі їздив до Києва – 1885 і 1886 року, зустрічався з громадсько-культурними діячами (Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Єлисеєм Трегубовим, Павлом Житецьким). 1888 року Франко деякий час працював у часописі «Правда». Видав один номер журналу «Товариш». Після невдалих спроб заснувати власний український часопис був змушений вдатися до співпраці з польською пресою, яка давала хоч невеликий, зате стабільний прибуток: був довголітнім співробітником польськомовної газети Kurjer Lwowski (протягом 1887-1897 років; цей період Франко назве пізніше «наймами у сусідів»), дописував до Przyjaciela Ludu, австрійської Die Zeit. Він разом зі Михайлом Павликом видавав півмісячник «Народ» тощо. 1899 року Франко разом із частиною радикалів та більшістю народовців взяв участь у заснуванні Національно-демократичної партії, з якою співпрацював до 1904 року, після чого полишив активну участь у політичному житті.

Публіцистиці Франка не бракувало й наукового підходу, тому часто в його творчості розмиваються грані між науковим і публіцистичними есе. Франко бачив Україну як суверенну одиницю «у народів вольних колі». При цьому він багато уваги приділяв здобуттю загальнолюдських прав.

На прикладі цієї сторінки з життя Івана Франка та вивчення публіцистичних матеріалів письменника можливе модерне вивчення складної історичної епохи і подій, що передували українському національному відродженню на початку ХХ століття.

Важливу роль відіграє творчість Івана Франка у сучасному соціально-політичному контексті державотворення. Зважаючи на бурхливі події, які відбуваються в Україні останніми роками, у масовій свідомості на архетипному рівні актуалізуються постаті, кодові для національного відродження. Наприклад, під час Революції Гідності в одній із найгарячіших точок протистояння – на вул. Михайла Грушевського на стіні у вигляді графіті були намальовані в образі протестантів Тарас Шевченко, Леся Українка та Іван Франко.

Таким чином, їхні образи були підключені до міфологеми сучасної соціально-культурної революції, що спричинило нову хвилю зацікавлення творчістю як цих, так й інших авторів, чиї твори можуть сприяти розвитку національної свідомості.

Згодом вірші Івана Франка декламують не лише на Майдані у столиці України, а й в інших містах нашої країни. Багато творів Івана Франка використовуються як аудіо основа для патріотичних відео.

Наприклад, «Гімн Волі» у виконанні Василя Лютого ілюстровано документальними матеріалами Революції Гідності. Пісня гурту «Крапка» на слова «Вічного революціонера» використовуються у патріотичному відео про події революції Гідності у Запоріжжі. Вірш «Каменярі» декламують полісмени Києва і прикордонники Донецького загону, вірш «Моя любов» – полісмени Житомира, а вірш «Гімн» – Народні Герої України, ветерани АТО. У вигляді марафону той самий вірш читають українці різного віку і професій тощо.

Студенти, викладачі, адміністрація Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки присвятили своє читання вірша «Каменярі» загиблим на Майдані героям України. Пісня «Гей, Січ іде» стала неофіційним Ультрас Динамо Київ.

Однією з ефективних форм роботи з виховання молодого покоління є проведення художніх читань творів, присвячених вшануванню пам’яті історичних осіб. Проте, художні читання можливо осучаснити. Одним зі шляхів є переведення художніх читань у формат конкурсу читців, можливо, з елементами театралізації у сучасній манері. Іншим шляхом є залучення медійних засобів. Таким чином, можливо здійснити візуалізацію поезії у вигляді художньо змонтованого відео із закадровим текстом віршів або прозових фрагментів з творів автора, або (як найпростіше) зробити відеозйомку на мобільний пристрій. Далі таке відео може бути розміщене у мережі Інтернет у відкритому доступі, що сприятиме популяризації творчості письменника і дасть можливість додатково відчути себе успішними творцями цього освітньо-культурного продукту.

Важливо, що в обох варіантах юні читці мають обирати твори самостійно відповідно до своїх уподобань для повноцінного творчого самовираження.

Сучасні мультимедійні технології дають можливість створити аудіозаписи читань, що може допомогти у навчанні школярів виразному читанню. Окрім того, класичні твори, прочитані дітьми щиро та з емоціями, надають текстам сучасного звучання, а самі діти стають посередниками між автором та аудиторією своїх однолітків. Також за допомогою розповсюдження через мережу Інтернет діти, які мають хист до виразного читання, набувають статусу агентів впливу в рамках свого покоління, що також може сприяти моральному вихованню через співтворчість.

Як варіант можливе проведення молодіжного веб-марафону «Читаємо Франка разом».

На уроці у нагоді можуть стати приклади художнього читання вірша «Каменярі» від Кирила Ольшанського та Уляни Біловус, або театралізоване читання Володимира Гонгалюка; ліричний вірш «Не знаю, що мене до тебе тягне...» декламує Юрій Черненко, актор Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка; Молодіжний театр Мельпомена у модерному стилі читають вірші Івана Франка, об’єднані у цикл «Якби ти знав» тощо.

Урізноманітнити та осучаснити вивчення творів Івана Франка можна завдяки прослуховуванню фрагментів аудіокниг, оскільки більшість прозових творів письменника є у вільному доступі у мережі інтернет.

Новою формою роботи з популяризації літературних творів є створення буктрейлерів. Буктрейлер – короткий відеоролик, присвячений конкретній книзі, циклу книг або творчості письменника. Для того, щоб зробити якісний і цікавий буктрейлер, дитина має уважно прочитати твори, емоційно їх пережити, проаналізувати і виділити найголовніше, визначити, чим здатна зацікавити потенційних читачів, після чого проявити свою фантазію і творчі здібності. Таким чином, дитина реалізує свою індивідуальність через призму творчості письменника.

Важливою умовою такої творчості є подальше розповсюдження буктрейлера і публічна демонстрація, зокрема, у мережі Інтернет.

Як різновид подібної медійної творчості можуть виступити анімації, створені на основі художніх творів.

Приклади тематичних буктрейлерів – «Тричі мені являлася любов...» (2014) і «Украдене щастя» (2013).

Приклади візуалізації поезії – «Лірична драма. Іван Франко» (Відеостудія ім. Івана Миколайчука, 2013), «Чого являєшся мені у сні?» (Юлія Ахмедова, 2016), «Лис Микита» (мультфільм у скрайбінг-технології, 2016).

Проведення конкурсів малюнків серед учнів може відбуватися як за традиційним сценарієм із виставкою у навчальному закладі, так і з додатковим застосуванням елементів аналітики. Це можливо завдяки порівнянню ілюстрацій до творів Івана Франка, створених у різні історичні періоди, із сучасним прочитанням молодого покоління. У цьому контексті можливо досить повно показати зміни в естетиці і розвиток зображально-виражальних засобів в ілюстрації, а також вплив історичних подій та суспільних змін на інтерпретації відомих творів. Також можливо провести тематичну виставку «Іван Франко у творчості художників».

Вже звичне проведення конкурсу власних літературних творів серед школярів задля вшанування письменника – це насправді досить непроста справа. Твори, написані на задану тему, зазвичай не є щирими творчими проявами, особливо якщо це стосується громадянської лірики, і тому, навпаки, можуть шкодити патріотичному вихованню. Тож підходити до такого різновиду роботи треба дуже уважно, із урахуванням дитячої і підліткової психології.

Для розвитку аналітичних здібностей учнів пропоную звернути увагу на формат проведення учнівських дебатів. Багатогранна діяльність Івана Франка дає можливість обирати теми для цієї інтелектуальної гри не лише у царині літератури, але й в психології, соціології, історії, культурології, філософії та ін.

Формат «круглих столів» також може бути осучаснений завдяки переходу від форми доповідей-монологів до форми конкурентних доповідей із заздалегідь визначених питань, застосування командного принципу, принципу суддівської аудиторії, яка працює за формою оцінки «підтримую – не підтримую», «цікаво – не цікаво», «нове – відоме» із нарахуванням доповідачам додаткових балів тощо.

Як варіант пропоную проведення лекцій-диспутів на тему «Відображення боротьби українського народу за незалежність в творах Івана Франка» або проведення учнівських соціологічних досліджень «Іван Франко і сьогодення».

Багато зробив письменник для національного самоусвідомлення українців. Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» – так традиційно називали себе корінні галичани. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» (1905) Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів...».

Велика кількість творів Івана Франка була екранізована: «Борислав сміється» («Королі воску», 1927); «Якби каміння говорило» (1957); «Украдене щастя» (фільм-вистава, 1952), телефільм (1984) і чотирисерійний стилізований фільм (2004); альманах «До світла!» («До світла!», «Каменяр», «Панталаха», 1967), «Захар Беркут» (1929, 1971), два фільми «Для домашнього огнища» (1970, 1992), телесеріали Олега Бійми «Пастка» (за «Перехресними стежками», 7 серій, 1993) та «Злочин з багатьма невідомими» (за «Основами суспільності», 5 серій, 1994), «Киценька» (з телесеріалу «Острів любові» за оповіданням «Батьківщина», 1996).

Перегляд названих стрічок та аналіз їхньої проблематики, образів персонажів також будуть корисними для розвитку критичного мислення та аналітичних здібностей молодого покоління.

Можливе порівняння екранізацій різних років. Наприклад, телефільму «Украдене щастя» (1984) і серіалу (2004).

Окремо приділяємо увагу театральним постановкам творів Івана Франка. Це можливо зробити у трьох варіантах: екскурсії з відвідуванням театрів; власні театральні постановки із залученням талановитих дітей; також завдяки інформаційним технологіям є можливість переглянути записи вистав. Часто твори Івана Франка стають дипломними роботами молодих акторів.

Пропоную порівняти, наприклад, вистави «Украдене щастя» у постановках Київського обласного музичного академічного театру ім. П. К. Саксаганського, Київського національного університету театру, кiно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, Луганської державної академії культури і мистецтв, Міського муніципального театру «Київ», Чикагського Українського Драматичного Театру «Гомін».

На батьківщині Івана Франка нині відбуваються покази вистав за творами «Чого являєшся мені» (Театр фольклору, народних свят і видовищ, м. Івано-Франківськ), «Boa constrictor» та «Тричі мені являлася любов» (Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені І. Озаркевича, м. Івано-Франківськ), «Для домашнього вогнища» (Калуський театр «Легенда», Івано-Франківська область).

У Дніпропетровському академічному українському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка грають «Украдене щастя». Вистава отримала гран-прі на театральному фестивалі «Січеславна» (2001).

Багато віршів Івана Франка стали піснями. Умовно їх можна розділити на дві стилістично-тематичні гілки: ліричні поезії про кохання і громадянсько-патріотична лірика. Здебільшого у класичній традиції звертається увага на романси на слова Івана Франка, проте, сьогоднішніми композиторами та естрадними виконавцями так само поціновані громадянсько-патріотичні твори. Вони є на часі, сприяють національній самоідентифікації. Тому сучасні популярні виконавці активно звертаються до творчості Івана Франка.

Серед них поп-виконавці Віталій Козловський – «Чого являєшся мені у сні?..» або «Знаєш»; Артур Кульпович – «Жалю мій, жалю»; Владислав Левицький та Марина Одольска – «Забрала»; Христина Соловій – «Оце тая стежечка»; бандурист Василь Лютий – «Гімн Волі»; бард Микола Воронін – «Земле, моя всеплодющая мати»; фолк-гурти «Один в каное» – «Човен» і Джалапіта «Місяцю-князю»; гурти «Соколи» – «Не пора, не пора»; «КОМУ ВНИЗ» – «Гей, Січ іде» та «Орач»; «Воплі Відоплясова» – «Твої очі, як те море»; «Плач Єремії» – «Як на вулиці зустрінеш»; молодіжні виконавці гурти «Ukulele extended» – «Гримить»; «ПашКо BAND» – «Надходить ніч»; «Патриція» – «Моя пташко»; «К402» – «Якби знав я чари»; виконавиця Ket або гурт «Крапка» – «Вічний революціонер»; у перекладі польською мовою пісню «Час рікою пливе» виконує гурт «Miazsz» з Любліна тощо.

У народному стилі пісню «Місяцю-князю» виконують Театр Пісні «Джерела» і Микола Фокiн; «Ой ти, дубочку кучерявий» – сестри Байко; «Час рікою пливе» – Микола Гнатюк; «Червона калино» – Людмила Маковецька та Олександр Трофимчук; «Не пора, не пора» співає Львівська Державна Академічна чоловіча хорова капела «Дударик»; колискову «Ой, люлі, люлі» співає Надія Добридень; романс «Як почуєш в ночі» виконують Рената Бабак та Іван Жадан; романс «Пісне моя» – Діана Петриненко; в академічному «Вічний революціонер» та оперу «Мойсей» виконує Національна заслужена академічна капела України «Думка»; «Пісне моя» – Івано-Франківський Муніципальний камерний хор «Галицькі передзвони»; Микола Фокiн – «Оце тая стежечка»; Тарас Конощенко – «Сипле сніг» і «Твої очі»; в різних оперних варіаціях пісню «Безмежнеє Поле» – Тарас Конощенко і Михайло Гришко та ін.

Пісня «Ой ти дівчино, з горіха зерня» стає обов'язковою частиною репертуару українських оперних співаків й інколи взагалі вважається народною. Маємо записи цієї пісні у виконанні Дмитра Гнатюка, Володимира Гришка, Олександра Василенка, Львівської Державної Академічної чоловічої хорової капели «Дударик» тощо.

Твори Івана Франка можуть виявитися настільки сучасними, що, наприклад, існує дискотечна техноверсія «Чому?» і виконання вірша «Беркут» у стилі симфонічного важкого року гуртом «Untrop».

У різні часи музику на вірші Івана Франка писали: «Безмежнеє Поле» (М. Лисенко та Т. Ященко), «Вічний революціонер» (М. Лисенко), «Гімн Волі» (В. Лютий), «Забрала» (О. Яшин), «Місяцю-князю» (М. Лисенко та О. Токар), «Не пора, не пора» (Д. Січинський), «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» (А. Кос-Анатольський), «Ой ти, дубочку кучерявий» (Б. Фільц), «Оце тая стежечка» (М. Лисенко), «Пісне моя» (Д. Січинський), «Розвійтеся з вітром» (В. Сильвестров та М. Лисенко), «Сипле сніг» (Т. Ященко), «Твої очі» (Т. Ященко), «Час рікою пливе» (Б. Лепкий), «Червона калино» (Б. Янівський), «Чого являєшся мені..» (Р. Квінт та К. Данькевич), «Як почуєш в ночі» (Д. Січинський) та багато інших.

Наявність таких різних музичних треків також дає можливість показати, як змінюється музика протягом тривалого часу.

Екскурсійні подорожі можливо здійснити у віртуальному середовищі. Наприклад, таким чином школярі можуть побачити Музей-садибу Івана Франка у Нагуєвичах (запис 2012 р.) або дізнатися про традиції родини Франків завдяки програмі «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (2016).

Окремим аспектом вивчення творчої спадщини Івана Франка є твори, написані для дітей. Частина цих казок стали основою мультфільмів і лялькових вистав для дітей, була озвучена для телебачення і радіо.

Нині відбувається показ дитячих вистав за творами І. Франка «Лис Микита та Неситий Вовк», «Підкова на щастя» та «Коли ще звірі говорили» (Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок імені М. Підгірянки).

Збереглася аудіо-версія казки «Заєць і їжак» у виконанні Діда Панаса (Петро Вескляров). Поему «Лис Микита» у форматі моно-вистави читає заслужений артист України Олексій Заворотній (Рівненська державна телерадіокомпанія, 2006).

Створено мультиплікаційні стрічки «Фарбований лис» (1953), «Заєць та їжак» (1963), п'ятисерійний мультфільм «Лис Микита» (2005).

Двадцятишестисерійний анімаційний фільм 2005-го року розділений на 5 частин. Загалом, фільм триває близько семи годин і зроблений, передусім, для телебачення. Поміж інших анімацій для дітей серіал вирізняється тим, що текст класика практично не змінювали, тому герої говорять бойківським діалектом. Музичний супровід стрічки – музика Мирослава Скорика та популярних українських гуртів «Океану Ельзи», «Братів Гадюкіних», «Пікардійської терції».

Не варто відмовлятися і від забезпечення відкритих переглядів літератури у рамках інформаційно-просвітницьких заходів на базі шкільних бібліотек; проведення оглядів бібліотечних експозицій та літературних виставок щодо відображення діяльності Івана Франка; проведення тематичних інформаційних усних журналів, читацьких конференцій, класних інформаційних годин, виховних годин, літературних читань, вечорів-портретів, театралізованих дійств, бесід; інформаційно-просвітницьких заходів з популяризації творчої спадщини Івана Франка у форматі освітніх циклів франківських читань тощо.

Головною ідеєю, на мою думку, у вивченні творчої спадщини Івана Франка є різнобічність життя і діяльності цієї історичної постаті, що має червоною ниткою проходити через усі заходи, присвячені вшануванню нашого великого співвітчизника.

Література:

1. Боднар В. Т. Проблеми рецептивної естетики і поетики у творчій спадщині І. Я. Франка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.06 «Теорія літератури» / В. Т. Боднар ; Національна Академія Наук України. Інститут Літератури ім.Т.Г.Шевченка. – К., 1999. – 16 с.

2. Вікіпедія. Франко Іван Якович [Електронний ресурс] – https://uk.wikipedia.org/wiki/Франко_Іван_Якович

3. Голод Р. Б. Іван Франко та літературні напрями кінця ХІХ – початку ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / Р. Б. Голод ; Львівський національний університет ім. І. Франка. – Л., 2006. – 40 с.

4. Горак Р. Твого ім'я не вимовлю ніколи. Повість-есе про Івана Франка / Роман Горак. – К. : Видавничий центр «Академія», 2008.

5. Грицак Я. Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856-1886). – К. : Критика, 2006. – 632 с.

6. Дорофтей О. О. Концепція польськомовної та німецькомовної публіцистики і літературної критики Івана Франка : жанрово-стильові особливості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / О. О. Дорофтей ; Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2006. – 22 с.

7. Колодник П. Поет під час облоги. – К. : Рад. письменник, 1980. – 368 с.

8. Летнянчин П. П. Концепція особистості у драмах Б. Шоу, І. Франка, В. Винниченка : компаративний дискурс : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.05 «Порівняльне літературознавство» / П. П. Летнянчин ; Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. – Тернопіль, 2008. – 23 с.

9. Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. – Тернопіль : Тернограф, 2012. – 280 с.

10. Міфопоетичні образи в художньому світі Івана Франка : (Ейдологічні нариси) / К. І. Дронь, Б. С. Тихолоз, Н. Б. Тихолоз, А. І. Швець ; За наук. ред. Б. С. Тихолоза ; НАН України ; Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Л., 2007. – 336 с.

11. Сабат Г. П. Казки Івана Франка як естетико-поетикальна система : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» і 10.01.06 «Теорія літератури» / Г. П. Сабат ; Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2009. – 32 с.

12. Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. сл., прим. М. І. Гнатюка. – 2-ге вид., доп., перероб. – Л. : Каменяр, 2011. – 814 с.

13. Стереометрія тексту : Студії над поетичними творами Івана Франка : [Колективна монографія] / М. М. Барабаш, В. В. Неборак, Б. С. Тихолоз, Н. Б. Тихолоз ; Упорядник та наук. ред. Б. С. Тихолоз ; НАН України ; Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Л., 2010. – 288 с.

14. Тихолоз Б. Ерос versus Танатос (філософський код «Зів’ялого листя») / Богдан Тихолоз; Передм. Л. Сеника. – Л. : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. – 89 с.

15. Тихолоз Б. Психодрама Івана Франка в дзеркалі рефлексійної поезії : Студії / Богдан Тихолоз ; Художник В. Мельник. – Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. – 180 с., іл.

16. Тихолоз Б. Філософська лірика Івана Франка : Діалектика поетичної рефлексії : Монографія / Богдан Тихолоз ; НАН України ; Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка ; Львівський національний університет імені Івана Франка ; Міжнародна асоціація франкознавців ; Наук. ред. та авт. післям. В. С. Корнійчук. – Л., 2009. – 319 с.

17. Тихолоз Н. Ізмарагди Франкового казкосвіту : Літературознавче дослідження. – К. : Веселка, 2006. – 47 с.

18. Тихолоз Н. Казкотворчість Івана Франка (генологічні аспекти) / Відп. ред. Є. К. Нахлік ; НАН України ; Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка – Л., 2005. – 316 с.

19. Франко. Перезавантаження / упоряд. : Б. Тихолоз, А. Беницький. – Дрогобич : Коло, 2013. – 276 с.

20. ФРАНКО:НАЖИВО / FRANKO:LIVE © – авторський науково-просвітницький проект Наталі та Богдана Тихолозів про живого Франка. [Електронний ресурс] – https://frankolive.wordpress.com/

21. Швець А. І. Кримінальний сюжет і проблеми художнього психологізму та характеротворення у прозі Івана Франка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / А. І. Швець ; Львівський національний університет ім. І. Франка. – Л., 2002. – 21 с.

Відео-ресурси:

Аудіо-версія казки «Заєць і їжак» (Казки діда Панаса) – https://youtu.be/FBuNCZJNFoc

Безмежнеє Поле (Михайло Гришко) – https://youtu.be/Dn5hfIEPhmo

Безмежнеє Поле (Тарас Конощенко) – https://youtu.be/6N8Mc5Oxzo4

Беркут (Untrop) – https://youtu.be/LcB3Vea2J2U

Буктрейлер. Украдене щастя – https://youtu.be/TvvvM_iobhM

Буктрейлер. Тричі мені являлася любов... – https://youtu.be/SGBlBQbFaA4

Вистава «Грішні/Украдене щастя» (Луганська державна академія культури і мистецтв) – https://youtu.be/zYgeCI-wLRI

Вистава «Украдене щастя» – 1 (Чикагський Український Драматичний Театр «Гомін») – https://youtu.be/Rqe-Xo5z7hw

Вистава «Украдене щастя» – 2 (Чикагський Український Драматичний Театр «Гомін») – https://youtu.be/aVP2exdCVJ4

Вистава «Украдене щастя» – 1 (Міський муніципальний театр «Київ») – https://youtu.be/HA5AwW7VSQQ

Вистава «Украдене щастя» – 2 (Міський муніципальний театр «Київ») – https://youtu.be/xgSlS2xiwtU

Вистава «Украдене щастя» – 3 (Міський муніципальний театр «Київ») – https://youtu.be/IwWQ6kpMgyo

Вистава «Украдене щастя» – 4 (Міський муніципальний театр «Київ») – https://youtu.be/HcTkAYJoo3A

Вистава «Украдене щастя» – 5 (Міський муніципальний театр «Київ») – https://youtu.be/snHjKFqTifw

Вистава «Украдене щастя» (Київський національний університет театру, кiно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого) – https://youtu.be/VgIC_Q0xecE

Вистава «Украдене щастя» (Київський обласний музичний академічний театр ім. П. К. Саксаганського) – https://youtu.be/v60IRcKbi5c

Вічний революціонер (Ket) – https://youtu.be/mpUvv8o6IGg

Вічний революціонер (Крапка) – https://youtu.be/r1iykAuu9QE

Вічний революціонер (Національна заслужена академічна капела України «Думка») – https://youtu.be/_vveTO0O0Os

Гей, Січ іде (КОМУ ВНИЗ) – https://youtu.be/KCFdbw_PO04

Гей, Січ іде (Ультрас Динамо Київ) – https://youtu.be/rhLw5AG-tTA

Гімн (декламують Народні Герої України) – https://youtu.be/87G52SfJjuU

Гімн Волі (Василь Лютий) – https://youtu.be/_qNmXuRPJEM

Гра долі. Та, що поруч – https://youtu.be/sAVvFCZLKFo

Гримить (Ukulele extended) – https://youtu.be/1M-_seimqo0

Декламація-марафон «Каменярі» – https://youtu.be/Siffpc6rC8E

Дім, який збудував Франко – https://youtu.be/HCgkogpNihQ

Екскурсія: Музей-садиба Івана Франка у Нагуєвичах – https://youtu.be/p1lnopdM8O8

Жалю мій, жалю (Артур Кульпович) – https://youtu.be/twePyIK3WZk

Забрала (Владислав Левицький та Марина Одольска) – https://youtu.be/h8Qk2hMbKyk

Земле, моя всеплодющая мати (Микола Воронін) – https://youtu.be/mYb19QgOe18

Знаєш (Віталій Козловський) – https://youtu.be/IjH62V_oERM

Іван Франко. Львівські сторінки життя – https://youtu.be/ZzA3zsRkv3c

Іван Франко: біографічний фільм (1956) – https://youtu.be/HEPhZ6k22m0

Каменярі (Володимир Гонгалюк) – https://youtu.be/ob3LRLHR6Qw

Каменярі (декламують полісмени Києва) – https://youtu.be/cOcA8TcRhvo

Каменярі (декламують прикордонники Донецького загону) – https://youtu.be/jE3iiYkZeac

Каменярі (читає Ольшанський Кирило) – https://youtu.be/im34HZQT8Bo

Каменярі (читає Уляна Біловус) – https://youtu.be/FElh3ep817Y

Каменярі. Героям України присвячено... (Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки) – https://youtu.be/YXTo_K37z4E

Колискова «Ой, люлі, люлі» (Надія Добридень) – https://youtu.be/zKm8U1S6698

Лис Микита (скрайбінг) – https://youtu.be/YBDsAIJrvMc

Лірична драма. Іван Франко – https://youtu.be/9yBsaJReVNw

Місяцю-князю (Джалапіта) – https://youtu.be/GjNRGGwG3LM

Місяцю-князю (Микола Фокiн) – https://youtu.be/OExE-gGKm2I

Місяцю-князю (Театр Пісні «Джерела») – https://youtu.be/29_L2FyHox0

Моно-вистава «Лис Микита» (Олексій Заворотній) – https://youtu.be/KnUGE99YbBs

Моя любов (декламують полісмени Житомира) – https://youtu.be/ScTeh61UCa0

Моя пташко (Патриція) – https://youtu.be/5V9XnXmNtOs

Мультфільм «Лис Микита» (1 частина) – https://youtu.be/VpROlAmhDyU

Мультфільм «Лис Микита» (2 частина) – https://youtu.be/SqD8OP55XgU

Мультфільм «Лис Микита» (3 частина) – https://youtu.be/GlwYJD5rYsc

Мультфільм «Лис Микита» (4 частина) – https://youtu.be/LFPLdsDMWaE

Мультфільм «Лис Микита» (5 частина) – https://youtu.be/67Z5OXx8Xtc

Мультфільм «Фарбований лис» (1953) – https://youtu.be/iiysi8rtZmw

Надходить ніч (ПашКо BAND) – https://youtu.be/q0XigcEn5IE

Не знаю, що мене до тебе тягне... (Юрій Черненко) – https://youtu.be/6sLEkx3OG1s

Не пора, не пора (гурт «Соколи») – https://youtu.be/i14_l4IbgCw

Не пора, не пора (Львівська Державна Академічна чоловіча хорова капела «Дударик») – https://youtu.be/BbmoXQ5Huds

Обличчя української історії: Іван Франко – https://youtu.be/liSCZtXwqBw

Ой ти дівчино, з горіха зерня (Володимир Гришко) – https://youtu.be/Tn4Ud-WjcbE

Ой ти дівчино, з горіха зерня (Дмитро Гнатюк) – https://youtu.be/9wStCFB8Ea0

Ой ти дівчино, з горіха зерня (Львівська Державна Академічна чоловіча хорова капела «Дударик») – https://youtu.be/nKvKjG55ENU

Ой ти дівчино, з горіха зерня (Олександр Василенко) – https://youtu.be/mpum_DJh0IA

Ой ти, дубочку кучерявий (Сестри Байко) – https://youtu.be/4pQgWtrA9ek

Опера «Мойсей» (Національна заслужена академічна капела України «Думка») – https://youtu.be/CllBnFmOk24

Орач (КОМУ ВНИЗ) – https://youtu.be/xXQ44Bnc4XY

Оце тая стежечка (Микола Фокiн) – https://youtu.be/mDwgEhCmIhk

Оце тая стежечка (Христина Соловій) – https://youtu.be/FaAHcPYvUx0

Пісне моя (Діана Петриненко) – https://youtu.be/xGtVbTp7eZo

Пісне моя (Муніципальний камерний хор «Галицькі передзвони») – https://youtu.be/O8i8Nn7k6Go

Пролог до опери «Мойсей» (Національна заслужена академічна капела України «Думка») – https://youtu.be/AM3XTxiE-J8

Родинні традиції Франків (Історична правда з Вахтангом Кіпіані, 2016) – https://youtu.be/GcJrwKZSIdY

Розвійтеся з вітром (Валентин Сильвестров) – https://youtu.be/vcShWzDKwzo

Сипле сніг (Тарас Конощенко) – https://youtu.be/4LROLSYPKy8

Твої очі (Валентин Сильвестров) – https://youtu.be/mhYqH-rOwDo

Твої очі (Тарас Конощенко) – https://youtu.be/MagqobRejJM

Твої очі, як те море (Воплі Відоплясова) – https://youtu.be/GUGCVOvumdQ

Техноверсія «Чому?» – https://youtu.be/A6wvA3pDd-4

Фільм «Для домашнього огнища» – https://youtu.be/euu6FggdiWo

Фільм «Захар Беркут» – https://youtu.be/nPDI00MbMpw

Фільм «Злочин з багатьма невідомими» – 1 – https://youtu.be/vAx2tOhuq2A

Фільм «Злочин з багатьма невідомими» – 2 – https://youtu.be/9d5asu_HZNs

Фільм «Злочин з багатьма невідомими» – 3 – https://youtu.be/OXR2Yf59HAg

Фільм «Злочин з багатьма невідомими» – 4 – https://youtu.be/ipPcnqBPWZw

Фільм «Злочин з багатьма невідомими» – 5 – https://youtu.be/i9kPzhw82t0

Фільм «Злочин з багатьма невідомими» – 6 – https://youtu.be/LmWq22lDQlI

Фільм «Злочин з багатьма невідомими» – 7 – https://youtu.be/i-F5WMusNwM

Фільм «Пастка» – 1 – https://youtu.be/6YeHFbggUis

Фільм «Пастка» – 2 – https://youtu.be/iQ5ZR0qOkDE

Фільм «Пастка» – 3 – https://youtu.be/h39wHszOV34

Фільм «Пастка» – 4 – https://youtu.be/Tt4QHykSR0o

Фільм «Пастка» – 5 – https://youtu.be/nF7xBlHuIWU

Фільм «Украдене щастя» – 1 (1984) – https://youtu.be/n5S9XYIz4A8

Фільм «Украдене щастя» – 2 (1984) – https://youtu.be/4MxF--OJvhE

Фільм «Украдене щастя» – 1 (2004) – https://youtu.be/6Vm7TTf-hE0

Фільм «Украдене щастя» – 2 (2004) – https://youtu.be/Fx4Hebo0_uY

Фільм «Украдене щастя» – 3 (2004) – https://youtu.be/G6iPA5sI9pU

Фільм «Украдене щастя» – 4 (2004) – https://youtu.be/shIu6qaWXiM

Фільм «Украдене щастя» (1952) – https://youtu.be/mHegRBFXMYQ

Фільм про Івана Франка. «Великі Українці» – https://youtu.be/sToHbw1LLAM

Час рікою пливе (гурт Miazsz, Люблін) – https://youtu.be/feApZJAqv_o

Час рікою пливе (Микола Гнатюк) – https://youtu.be/fkNu4TsEJjg

Червона калино (Людмила Маковецька, Олександр Трофимчук) – https://youtu.be/P3LZaH1tYNQ

Човен (Один в каное) – https://youtu.be/ebufx5MnoCo

Чого являєшся мені... (Віталій Козловський) – https://youtu.be/Y5B2AD1D-do

Чого являєшся мені... (Юлія Ахмедова) – https://youtu.be/5K9dyqDI6YM

Як на вулиці зустрінеш (Плач Єремії) – https://youtu.be/1hwi-8p4pss

Як почуєш вночі (Рената Бабак) – https://youtu.be/KdUk02SZetM

Як почуєш вночі (Іван Жадан) – https://youtu.be/1tyUcBFsvhc

Якби знав я чари (К402) – https://youtu.be/J1CUJWcZt2o

Якби ти знав (Молодіжний театр Мельпомена) – https://youtu.be/j9xFjlSBgno

Наталія Дев’ятко,

кандидат філософських наук,

член НСПУ та НСЖУ,

доцент кафедри гуманітарної освіти

Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

(Дніпропетровськ).