XXI століття для світового суспільства взагалі і для українського народу особливо — це час динамічних змін в усіх галузях життя: в суспільній, політичній, науково-технічній, екологічній та інших сферах. І молоде покоління дуже активно реагує на ці зміни. Діти сьогодні “народжуються з комп’ютерами”, ледь не з пелюшок опановують будь-які гаджети. Це призводить до того, що дитині вже змалечку доводиться сприймати нечуваний в минулих століттях об’єм інформації. “Залізна завіса” за радянських часів взагалі обмежувала, спотворювала і заідеологізувала всю інформацію, яка була доступною. В сьогоднішніх реаліях не сформованій ще дитячій особистості дуже непросто зорієнтуватися в цьому потоці інформації, визначити своє місце в сьогоденні, сформулювати для себе певні пріоритети у відносинах з оточуючим світом, у навчанні, виховати в собі моральні, естетичні принципи, що допомагають людині вибрати свій шлях і розвиватися в позитивному напрямку.

Саме цей величезний об’єм інформації і необхідність аналізувати її, динамічні зміни в нашому житті сьогодні призводять, з одного боку, до раннього, ушвидшеного порівняно з минулими поколіннями дорослішання дітей, формування у них тих чи інших людських цінностей. А з іншого боку, діти в усі часи — все-таки діти: наївні, непосидючі, енергійні, допитливі.

Сьогодні часто бачиш дитину у 2-3-річному віці, що вже непогано орієнтується в гаджетах: мобілках, роботизованих іграшках, не кажучи вже про телевізор. У цьому вони часто-густо випереджають своїх батьків, всі новації засвоюють “з лету”. Росте дуже розумне, “продвинуте” покоління з великим інтелектуальним потенціалом.

А як у цього покоління зі станом і потенціалом духовним, моральним, психологічним, з формуванням людських якостей? Технічний прогрес їх не сформує.

Тут, як завжди, на допомогу приходить мистецтво, література, весь культурний арсенал, що накопичений попередніми поколіннями. Про роль мистецтва, літератури у формуванні людини сказано багато, повторюватися не буду.

Сьогодні особливо важливо, щоб з перших днів дитина чула мамину колискову, надалі ж — вбирала в себе відомості про чудові національні народні, звичаї, обряди, традиції.

Мудрість народна вже підтверджена віками. У народному мистецтві відтворюється все його духовне багатство, мудрість, краса, талант, героїзм, стійкість. Саме тому поети, письменники так часто звертаються у своїй творчості до фольклору. А дитячому письменнику це допомагає впливати, виховувати душу дитини.

Для української літератури зв’язок із українським фольклором сьогодні особливо актуальний. Україна, чий національний розвиток обмежувався у радянські часи, зараз переживає новий розквіт своїх талантів, творчих можливостей. Твори українських авторів активно перекладаються іноземними мовами і навпаки, для українських дітей стали доступними багато творів зарубіжних письменників у перекладах українською мовою.

Кожне нове покоління обов’язково наслідує попередні надбання, без цього не існувало б нації. Але кожне покоління сприймає традицію крізь призму свого бачення, власних уявлень про світ, іманентної йому прогресивності.

Тому дуже важливо, щоб молоді літератори у творах для дітей поєднували нові тенденції, власні творчі знахідки з наслідуванням кращих зразків народно-поетичної творчості. І щоб при цьому жанри, стиль і мова їхніх творів відповідали віковим особливостям маленького читача. Класик російської дитячої літератури С. Я. Маршак писав: “Для того, щоб довести книгу до уявлення дитини, автор повинен оволодіти конкретним і образним словом. Інакше будь-яка значуща тема розпливеться в абстракції” (пер. мій. — Т. С.).

Це дуже вдається, на мій погляд, талановитій дитячій поетесі, прозаїку Оксані Кротюк. В даній статті маю на меті проаналізувати три збірки поетеси: “От би мені коника”, “Купці, купці, гусочко”: забавлянки, масажики, ігри” і “Прилетіла пташечка: традиційні свята народного календаря з творчими забавами”.

Проблематика, що піднімається авторкою цих книжок, як і в більшості творів для дітей молодшого дошкільного віку, дуже насичена: це формування у малят уявлень про оточуючий світ, про людей, тварин, явища природи, про сім’ю (пізнавальна функція), виховання любові до батьків, до батьківщини, до свого народу, любові до книги (виховна функція), стимулювання потреби у навчанні, в отриманні знань, формування дитячих умінь і навичок (прикладна функція).

Наслідування у її поезії для дітей дошкільного молодшого віку і молодшого шкільного віку перш за все виражене у використанні усталених народно-поетичних жанрів і видів, традиційних рим.

Особливість і новизну цих збірочок я бачу в тому, що її твори — це осучаснення мови різнобарвних народних жанрів, введення сучасної лексики і, головне, — велика практична їхня корисність і допомога батькам у вихованні в малечі усіх вище перелічених якостей і навичок.

Хочу зупинитися на кожній з трьох збірочок.

“От би мені коника” — збірка віршів про тварин, в якій використано дуже популярний у дитячій літературі прийом персоніфікації, коли тваринам приписуються якості і дії людей.

Наприклад, такою дитина відкриє для себе «жирафу»:

Навіщо жирафі сукенка барвиста?

Навіщо їй дев’ять разочків намиста?

А туфлі вечірні на модних підборах?

У них не побігаєш спритно і скоро.

Чого це жирафа так пишно убралась?

Бо до театру жирафа зібралась.  (“Жирафа”)

Цей невеличкий віршик дозволить пояснити дітям багато: що таке намисто (деталь одягу взагалі, в тому числі українського національного одягу). Тут же можна пояснити дитині, що таке театр і чому до нього треба йти гарно одягненим. Присутня у вірші і пізнавальна, і виховна функція — формування зацікавленості у мистецтві і виховання поваги до нього.

Інтерес до книги, до читання формує віршик “Мавпочкин букварик”. Підкріплює бажання навчатися, ходити до школи вірш “Веселий дзвінок”. Сприяють вихованню любові до природи, до тварин, дбайливого ставлення до них віршики “Упертий цапок” (…Та кори не обгризає, не ламає гілочок…), “От би мені коника” (...Дуже б свого коника я любив,/ Якби мені коника хто купив...). 

Формуванню ввічливості, первісних навичок особистої гігієни сприяє віршик “Бобряча наука”:

Як заходить нічка, лагідна і тиха,

Научає сина матінка бобриха:

Лапи й вушка, синку, вмивши чисто на ніч

Не забудь сказати родичам “бобраніч”.

Авторка пропонує дітям цікаву гру слів, яка розвиває фантазію, мовлення, почуття гумору.

В українській ментальності дуже велике значення приділяється сім’ї, вихованню поваги до батьків, до родичів. От і вірш “Щоб песик міг радіти” сприяє вихованню любові до сім’ї, до праці:

Як то добре в світі жити

Татка з мамою любити.

З бабцею садити квіти,

Рибу з дідусем ловити.

Наступна книжка Оксани Кротюк, про яку хочу сказати — “Купці, купці, гусочко!: забавлянки, масажики, ігри”. Книжка призначена для дітей молодшого дошкільного віку. Малюки у цьому віці дуже непосидючі, тому віршики для них мають бути максимально короткими, лаконічними і при цьому мати фабулу і концентрувати увагу, нести певну інформацію. Авторка талановито, на мій погляд, досягла цих цілей. Дуже динамічні, дотепні віршики не можуть не зацікавити малечу. І хоча поряд з найлегшими для дитячого сприйняття простими перехресними римами використано парні рими, іноді неточні, але сприймаються і запам’ятовуються вони дуже легко.

А у морі хвиля грає,

Мама хлопчика купає.

Там водичка синя-синя,

Купці-хлюпці, любий сину.

(парна точна рима).

По зеленім бережечку

Походжає лебедятко

А у зіллі запашному

В нас купається дитятко

(перехресна неточна рима).

У книжечку ввійшли дуже цікаві за формою і змістом віршики: театр на долонці (“Танцювали мишенята”), гра-забавлянка для дитятка, яке плаче, безкінечник (“Іде киця”) і кілька дуже цікавих ігор-масажиків для спинки, рук:

Вміщені забавлянки допоможуть батькам активізувати рухливість дитини. Книжечка дуже змістовна, цікава і допоможе татам і матусям у повсякденному спілкуванні з дітьми.

Ще одна книжка Оксани Кротюк — “Прилетіла пташечка: традиційні свята народного календаря з творчими забавами”. Вже підзаголовок несе інформацію про зміст книжки. Ця збірочка розрахована на дітей дошкільного і молодшого шкільного віку і покликана ознайомити дітей з українськими народними святами, традиціями, обрядами, жанрами української усної народної творчості. Кожний розділ має невеличкий вступ-пояснення. Наведені тут народні прислів’я. Багато уваги приділено розповіді про календарні свята, особливо ті, що за радянських часів були забуті, а зараз повертаються у народний побут (Теплого Олекси, Сорок Святих, Святого Юрія). Вміщено українську народну казку (“Як Квітень до Березня в гості їздив”), кілька колискових (“Ходить сонько по долині”). Особливо цінними, на мій погляд, є вміщені у книжці матеріали-інструкції, що ілюструють народні звичаї та обряди, і, водночас, формують дитячі трудові уміння та навички. Уявлення про традиційне народне вбрання дає глава “Паперова лялька”, і тут же надається матеріал для вирізання, виготовлення таких ляльок. У главі про Благовіщення присутній опис народних обрядів, пісень (“кривий танець”), дітям даються поради, як власноруч виростити квітку. Одна з глав містить рецепт виготовлення тіста для обрядового печива (з ілюстративним матеріалом), тобто формуються кулінарні уміння. У главі “Квітчайтеся, дівчаточка!” подаються відомості про те, як за народними традиціями дівчина повинна вбиратися: наводяться зображення зачісок, віночків. В розділі “Великдень”, крім відомостей про саме свято, його витоки і традиції, розповідається про те, як самому виготовити писанки і про символи, що зображуються на них, додаються розмальовки.

Значна увага приділяється Дню Матері, наводяться вірші поетів про маму, в тому числі і вірш Оксани Кротюк. Авторка пропонує дітям зробити мамі подарунок і вміщує в книгу вкладник для аплікації. В іншому розділі письменниця розповідає про те, що таке Дерево роду, як його робити. Таким чином, ця книжка сприяє вихованню любові до своєї сім’ї, до свого роду і народу, спрямована на те, щоб зміцнювати родинні стосунки.

В одному з інтерв’ю Оксана Кротюк сказала: “Робота у фольклорних жанрах — моє найсвіжіше літературне захоплення”. Розглянуті щойно книжки засвідчують, що авторка втілює своє захоплення дуже талановито, вміло, оригінально.

Твори Оксани Кротюк є дуже цікавими, змістовними, відповідають віковим особливостям дітей, яким вони адресовані. У яскравій, ігровій і водночас стислій формі вони подають важливу інформацію для дітей, яка легко засвоюється, знайомлять з традиціями, обрядами, усною творчістю українського народу.

Література:

1.   Маршак С. О. большой литературе для маленьких. – Москва : Художественная література, 1934. – С. 9.

2.     Українська дитяча література. – Київ : Вища школа, 1984.

3.     Кіліченко Л. М. Українська дитяча література. – Київ : Вища школа, 1988. – 262 с.

4.     Кротюк О. От би мені коника. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. – 35 с.

5.     Кротюк О. Купці, купці, гусочко : забавлянки, масажики, ігри. – [Тернопіль : Навчальна книга; Богдан, 2017. – 24 с.].

6.   Кротюк О. Прилетіла пташечка : традиційні свята народного календаря з творчими забавами. – [Львів] : Апріорі, 2017. – 64 с.

СТАЛЬНА Т. В.