Українська мова й література в усі часи для нашої нації – надійний оберіг, що, долаючи постійні заборони й переслідування, "явили світові образ одного з найбільших слов’янських народів і цим самим зберегли його неповторну ідентичність" [48, с. 7]. Провідні майстри слова – І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський та багато інших були полум’яними трибунами й художнім словом вказували народові шлях до правди, щастя й волі, вели його за собою, були для нації провідною зорею в часи безправ’я та нещадних нападів ворогів. Кобзар України образним висловом "Я на сторожі коло їх поставлю слово" акцентував високу патріотичну місію рідної літератури в збереженні менталітету українців [49, с. 552].

Сьогодні як ніколи важливим є вивчення й усвідомлення культури, історії нашої Вітчизни, літератури, особливо творчості митців рідного краю. Саме з цією метою об’єктом дослідження ми обрали твори книги "Злато Сонця, синь Води" (перше видання – Луцьк, видавництво "Твердиня", 2014) талановитої письменниці Дніпропетровщини, члена Національної спілки письменників України, кандидата філософських наук – Наталії Дев’ятко (1983 р. н.). Адже "Ми є спадкоємцями великого культурного народу, продовжувачами його традицій та звичаїв, – зазначає дослідниця І. Квасниця. – І щоб виконати своє призначення, повинні ґрунтовно вивчати основи культурної спадщини, передавати їх молоді й пам’ятати, якого роду-племені ми діти" [21, С. 4].

Актуальність обраної теми полягає у важливості відродження й становлення світоглядних принципів українського народу, його національної гідності й самодостатності, вивчення творчості митців Дніпропетровщини, зокрема творів книги "Злато Сонця, синь Води" Н. Дев’ятко, які за допомогою архетипів розкривають національну свідомість, легендарні образи та їх народну мотивацію, виховують пошану до традицій нашої Вітчизни, незламну віру в її силу й процвітання, і не були об’єктом глибокого й усебічного вивчення.

Предметом дослідження є національні архетипи, адже саме вони розкривають стародавні автентичні цінності нашої нації, естетично наснажують художній текст, виокремлюють специфіку авторського стилю Наталії Дев’ятко.

Мета роботи – з’ясувати особливості національних архетипів у творах "Злато Сонця, синь Води" Н. Дев’ятко та виявити специфіку її художнього мислення. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

– визначити теоретичну базу дослідження (сутність поняття "архетип" та його види);

– дослідити національні архетипи та з’ясувати їх специфіку у творах "Злато Сонця, синь Води" Н. Дев’ятко;

– розкрити роль національних архетипів як однієї з найвиразніших одиниць української ментальності.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше проаналізовано національні архетипи, їх особливості у творах книги "Злато Сонця, синь Води" Н. Дев’ятко, функції архетипів як однієї з найвиразніших складових ментальності української нації.

Важливими в мові й літературі є націєзахисна й націєформуюча функції, які тісно пов’язані зі збереженням національної ідентичності, носіями якої є письменники, репрезентанти культурної самобутності народу [46, С. 96]. Саме сьогодні нагальним є питання про відродження забутих духовних традицій, народних звичаїв, моральних засад, що неможливо без розуміння головного – системи міжпоколінних зв’язків, котрі є основою нації та всього життя. Тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культурної історії, можна зрозуміти сьогодення й уявити майбутнє. Видатний історик Михайло Грушевський визначав цю справу "питанням честі своєї й свого покоління" [8, С. 3].

В основі будь-якого менталітету лежить архетип, що є підсвідомим виявом етногенетичної пам’яті, відіграє важливу роль у збереженні духовності нації [50]. Він тісно пов’язаний з такими поняттями, як національний характер, спадковість та наступність. Це стародавні автентичні цінності, які закладалися в свідомість нації століттями [50]. На підставі вивчення архетипів можна зрозуміти основні особливості менталітету того чи іншого народу.

Уведення терміну "архетип" в науку належить давньогрецькому мислителю Платону, проте це поняття обґрунтував швейцарський учений К. Юнг, на думку якого архетип – це змістова сторона колективного несвідомого, яке є підсумком життя роду і властиве всім його представникам [47]. "Я вибрав термін колективне, – зазначає К. Юнг, – оскільки йдеться про несвідоме ідентичне у всіх людей і створює тим самим загальну основу духовного життя кожного, будучи за природою понадособистісним" [47]. Окрім К. Юнга, дослідженнями архетипів займалися Дж. Хіллман, Р. Чейз, Н. Фрай, Є. Мелетинський. Серед українських дослідників – С. Кримський, В. Даниленко, Л. Тарнашинська, А. Шестак, А. Нямцу, Н. Зборовська та ін.

У кожній культурі архетипи набувають національної специфіки, виразних рис ментальності нації. "Національні архетипи – це не стільки "духовні гени" чи "культурні коефіцієнти" нації; вони є певними моделями, алгоритмами, комплексами образів і таке інше, що структурно утворюють певні прототипи (мислення, почувань, світоглядних орієнтирів, діяльності)" [3, С. 73]. На думку дослідниці М. Северинової, "саме у наш суперечний час, коли нав’язуються певні догми, посилюється інтерес до розуміння національного менталітету та його складових (національного характеру, ідеї, ідентичності) через глибинні архетипи, які посідають у колективному позасвідомому" [42]. На цьому наголошує й дослідник І. Процик. Він зазначає, що архетип має нашарування етнічних рис, ментальності, культури певного народу і передається від покоління до покоління як генетична пам’ять народу та досвід попередніх поколінь [38]. Первинні образи – національні архетипи, як їх визначив К. Юнг, – існують у підсвідомості людей і передаються від покоління до покоління, піддаються історичній трансформації та є основою національної міфології [55].

Ґрунтовну дослідницьку роботу, присвячену аналізу українських національних архетипів та їх сучасній актуалізації, провів М. Міщенко. На його думку, національні архетипи відображають етнонаціональні аспекти культури і є сутнісними характеристиками нації, виконують функцію соціальної пам’яті, містять в собі знання та досвід народу [32]. Слідування архетипам свого етносу є провідною передумовою його успішного розвитку. З цього приводу Г. Лебон зазначав: "Набуття міцно утвердженої колективної душі є апогеєм величі народу. Розпад цієї душі завжди означає час занепаду" [5].

Одним з найвизначніших національних архетипів, на думку дослідників, є архетип "Україна", що є уособленням рідної землі, жінки, матері, джерелом прагнення оберігати й захищати рідну Батьківщину, виявляти відданість та любов до неї. У процесі дослідження ми прийшли до висновку, що в книзі "Злато Сонця, синь Води" Н. Дев’ятко архетип "Україна" постає у трьох образах, персоніфікованих у жіночій подобі, – юної дівчини, войовниці та матері. Так, національний архетип "Україна" в образі юної дівчини уособлює дівоцтво, цнотливість, весну, кохання, що говорить про високу духовність і чистоту помислів українців, найчастіше зустрічається в легенді "Птах із барвистими крилами", казці "Загублена пам’ять", ворожінні "Прадавній степ": "Прийшла на звук бандури юна дівчина із довгим розпущеним волоссям, у вишиванку вбрана" [15, С. 103], а також – у рядках триптиху "Україно моя": "Вбрання її при світлі місяця біле, як молоко, розшите візерунками, що тьмяніють, торкнувшись крил ночі, обертаючись на живу таємницю. На шиї намисто червоне, на чолі – вінок із колосся і квітів" [15, С. 37].

Розглянувши наступний національний архетип "Україна" – прекрасну і жахливу, свавільну і мстиву жінку, ми зробили висновок, що сьогодні дедалі актуальнішим стає саме цей образ України, який на сторінках книги є своєрідним закликом до українців за духовне єднання з Вітчизною, з традиціями й культурною спадщиною народу, що були споконвічними автентичними рисами нації, уособлює весь народ український, його споконвічне прагнення понад усе любити рідну Вітчизну, боротись за її свободу й незалежність, душею прагнути до неї. Найчастіше цей архетип зустрічається на сторінках казки "Загублена пам’ять" і триптиху "Україно моя": "Молись, Україно! Молись! Молись за всі слова, поетами твоїми ще не написані, молись за всі пісні, співцями твоїми ще не складені, молись за всі чари, дітьми твоїми ще не відчуті. Молись за долю свою не кликану і за шлях свій не пройдений, і за душу свою, майже втрачену, і за землю свою, людьми зраджену" [15, с. 36].

Третій різновид національного архетипу "Україна" в книзі Н. Дев’ятко "Злато Сонця, синь Води" розкривається в образі землі-матері, що дає життя, справжньої господарки, поважної, заможної, лагідної та суворої. Наявність цього архетипу визначає шанобливе ставлення українців до жінки, визнання її провідної ролі в суспільстві і родині. Водночас цей національний архетип став джерелом прагнення оберігати рідну землю, захищати Батьківщину, виявляти відданість та любов до неї. Найглибше розкритий цей архетип авторкою на сторінках триптиху "Україно моя", у якому є уособленням пам’яті народу про його героїчне минуле для вирішення нагальних проблем сьогодення у нашій державі: розбрату, втрати національної гідності, повернення віри в силу і міць нашої Вітчизни: "Скоро будуть тут мої вірні сини і донечки, разом полетимо ми край наш рідний, розорений, до життя повертати, щоб знову жита золоті колосилися, діти сміялися, неволі не знаючи, і співали дівчата то журливо, то закохано мовою рідною" [15, с. 43].

Наступним, важливим у книзі "Злато Сонця, синь Води" Н. Дев’ятко є національний архетип "Народ", що найглибше розкривається в легенді "Птах із барвистими крилами", думі "Поховані між гір", казці "Загублена пам’ять", ворожінні "Прадавній степ" за допомогою головних персонажів: Костика, Дмитра і його коханої Олени, мольфара Захара, Остапа та інших. Ми переконалися, що досліджуваний нами архетип є уособленням духовного єднання українців з природою, народних месників, небайдужих до долі співвітчизників, рідного краю: "Ми не вороги", – шелестів вітер у вітах зрубаних дерев. "Ми народилися на одній землі", – вив вовк, не наближаючись до людей. "Ми не вороги", – проймало холодом близької грози. "І вороги у нас спільні", – загуркотів грім над горами, відгукнувшись на лиховісний спалах блискавки" [15, с. 30]. Національний архетип "Народ" в образі мешканців гуцульського села є також, на нашу думку, уособленням української нації, щирої, багатої, яку необхідно вберегти від знищення. Глибоко й усебічно розкривається даний архетип і на сторінках казки "Загублена пам’ять", що є уособленням пам’яті народної, яку треба відродити й передавати від покоління до покоління, про національну гідність, про життєво важливий вибір кожного з нас. Бути Україні, нашій нації з її співучою мовою, казковими традиціями й багатовіковою історією, чи ні: "У того народу, який народжує характерників і мольфарів, є омріяна воля, яку відібрати ні своєму, ні чужому не до снаги... І піде святий вогонь по всій землі, прадавнім полум’ям душі людські очищуючи і шлях у майбутнє славою і випробуваннями стелячи. Заради нинішніх і прийдешніх, заради кожного, хто на заклик крові і народу свого відгукнеться" [15, с. 31].

Яскравими національними архетипами в книзі Н. Дев’ятко також, є "Сокіл", "Вода", "Сонце", що глибоко висвітлюються на сторінках заклику "Сонця золотого стяги полум’яні", ворожіння "Прадавній степ". Так, архетип "Сокіл" має давню фольклорну основу, за традицією козаків називали соколами ясними, сизими. Сокіл є уособленням людини, її другом, помічником. У заклику "Сонця золотого стяги полум’яні" цей архетип постає в образі душі загиблого козака, що віддав своє життя на чужій землі, уособлюючи пам’ять про рід свій славний, глибокий смуток за рідною землею, стійкість в боях за Вітчизну і закликає сучасне покоління до боротьби за вільну й незалежну націю, тим самим увиразнюючи значення тісного зв’язку між поколіннями, подіями минулих часів, прославлених звитягою козацькою, з подіями сьогодення. Ми переконалися також, що архетип "Сокіл" відіграє велику роль у трактуванні походження Герба України, є уособленням птаха, символом сильного народу-захисника, а архетипи "Сонце" і "Вода" – у творенні державної символіки – Прапора України: "...гербом своїм обрав народ український вільного золотого птаха – сонця живого втілення..." [15, с. 50]. Народи, з яких згодом утворився український етнос, традиційно були сонцепоклонниками, й актуальність сонячного образу на українських теренах досі актуальна. Звідси й відповідь, чому твір Н. Дев’ятко має саме таку символічну назву. На нашу думку, таке трактування державного Герба й Прапора є більш вірогідним, ніж загальноприйняте. На сторінках заклику "Сонця золотого стяги полум’яні" архетип "Сонце" постає в образі України, яку необхідно захищати й берегти, бо вона для всіх одна-єдина, найдорожча: "І дало сонце народу українському прапор свій золотий, полум’яний, а вода життя його омила, над часом владу даючи, над світом і над серцями людськими. І відтоді прапор український – жовте сонце і синя вода, навпіл між ними поділене його поле" [15, с. 50].

Отже, досліджувані нами національні архетипи "Україна", "Народ", "Сокіл", "Вода", "Сонце", які є домінуючими у творах книги "Злато Сонця, синь Води" Н. Дев’ятко, розкривають духовні ідеали української нації, легендарні образи та їх народну мотивацію, виховують пошану до традицій нашої Вітчизни, незламну віру в її силу й процвітання, є найвиразнішими художніми засобами і свідчать про неабияку майстерність письменниці й специфіку авторського стилю: "Злато Сонця і синь Води, сяйво очей ясних і глибина душі людської, слово прадавнє і сила його світ змінювати – такий дарунок людям вільним на зорі тисячоліття нового рідна земля дарує" [15, с. 111].

У процесі дослідження ми переконалися, що повернення до першооснов буття, відродження традицій, відтворення архаїчних уявлень про світ у творчості є неодмінною запорукою морального й духовного оновлення нації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Архетипи української ментальності [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.filosof.com.ua/Mentaltheorie/P12.pdf.

2. Бійчук Г. Актуалізація архетипів національного підсвідомого засобами художнього слова : [На матеріалі творчості Григора Тютюнника] [Текст] / Г. Бійчук // Дивослово. – 2005. – № 11. – С. 9–13.

3. Бондаренко О. Українська ментальність в розмаїтті національних ментальних формоутворень й архетипів : історико-культурний аспект [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpgvzdia_2008_32_8.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – Київ ; Ірпінь : ВТФ "Перун", 2003. – 1728 с.

5. Верест П. Український національний архетип [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://texty.org.ua/pg/blog/pberest/read/54522/Ukrajinskyj%20_nacionalnyj_arkhetyp

6. Вільшанський М. Чорні вітрила надії (рецензія на твір Н. Дев’ятко "Скарби Примарних островів. Книга 1. Карта і компас") [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2011/05/02/075219.html.

7. Власенко І. Таємниці української душі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uamodna.com/articles/taemnyci-ukrayinsjkoyi-dushi/

8. Грушевський М. Історія України. – Київ : Либідь, 1992. – 226 с.

9. Гурова І. В. Естетичне ставлення до світу – ментальна ознака побуту українців [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/16449/1/Gurov.pdf.

10. Данильченко О. Архетипи героя та антигероя у творчості Тараса Шевченка [Текст] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Shs_2014_17_9.

11. Дев’ятко Н. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www. livelib.ru/author/328258-nataliya-devyatko.

12. Дев’ятко Н. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Дев'ятко Наталія Володимирівна.

13. Дев’ятко Н. Якби я була чоловіком, нині я була б на майдані [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.li/NQN2e.

14. Дев’ятко Н. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://wiki visually.com/lang-uk/wiki/.

15. Дев’ятко Н. Злато Сонця, синь Води : фольк-реалізм  / Н. Дев’ятко. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2018. – 112 с.

16. Демчук О. Архетип матері – єднальна ланка ранніх збірок Павла Тичини : [Урок-літературознавче дослідження. 11 клас] [Текст] / О. Демчук // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2001. – № 3. – С. 94–100.

17. Дружко М. Магізм і філософічність книги Наталії Дев’ятко "Казки Країни Сновидінь" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://avtura.com.ua/review/907/.

18. Дощик Р. Наталія Дев’ятко "Злато Сонця, синь Води" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://rosavachitdiary.blogspot.com/2016/03/167.html.

19. Заржицька Е. "Міфічний хронотоп пригодницького твору". Рецензія на книжку Н. Дев’ятко. Карта і компас : Скарби Примарних островів. Книга 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://avtura.com.ua/review/722/.

20. Кай О. Як знайти піратський скарб? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/65.

21. Квасниця І. Традиції та звичаї українців : В 2 т. / Авт.-упорядник І. Квасниця. – Київ : Гнозіс, 2007. – Т. 1 – 407 с.

22. Когут О. Архетипні сюжети й образи в сучасній українській драматургії (1997-2007 рр.) : монографія [Текст] / О. Когут // Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. – Рівне : НУВГП, 2010. – 440 с.

23. Кравченко О. (Девіль). "Історія людства розвивається по спіралі..." // Альманах "Форум". – 2011. – № 4. – С. 308–310.

24. Кривоніс В. "Злато Сонця, синь Води" : спроба епосу. Медитації довкола книги Наталії Дев’ятко "Злато Сонця, синь Води" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://knyhobachennia.net/index.php?article=2118.

25. Кримський С. Архетипи української ментальності [Текст] / С. Кримський // Проблеми теорії ментальності / Відп. редактор М. В. Попович. – Київ : Наукова думка, 2006. – С. 273–301.

26. Кримський С. Перспектива нового тисячоліття та зміна стратегій соціального інтелекту / С. Кримський // Магістеріум. – Вип. 1, Історико-філософські студії / Національний університет "Києво-Могилянська академія". – Київ, 1998. – 144 с. – С. 63–70.

27. Кримський С. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Кримський_Сергій_Борисович.

28. Крук М. Наталія Дев'ятко "Злато Сонця, синь Води" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bookchest.livejournal.com/64283.html.

29. Кужільна Л. Естетика літературного шістдесятництва й астральні архетипи в неосяжності Шевченкового космосу [Текст] / Л. Кужільна // Українська мова і література в школі. – 2004. – № 2. – С. 47–50.

30. Лисюк Н. Поняття архетипу в народній культурі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/5540/Lysyuk_ponyattya_arkhetypu.pdf.

31. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. – Київ : ВЦ "Академія", 2006. – 728 с.

32. Міщенко М. М. Українські національні архетипи : від колективного несвідомого до усвідомленої національної ідентичності (до актуальності методології архетипного аналізу) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhIFLO_2014_1130_51_13.

33. Моклиця М. Основи літературознавства : [посібник для студентів]. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2002. – 192 с.

34. Морська Л. Ірраціональне пізнання в філософській думці України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.05. "Історія філософії" / Л. Морська. – Львів, 2003. – 20 с.

35. Павленко М. Як сама весна [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrainka.org.ua/node/6597.

36. Пахаренко В. "Серцем поділитись..." (Родинні архетипи у художньому світі Тараса Шевченка)" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://nz.ethnology.lviv.ua/archiv/2014-3/4.pdf

37. Питайло І. Особливості українського менталітету : чому ми такі, якими ми є? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrconf.fl.kpi.ua/wp-content/uploads/2014/12/6.-Pytaylo-Iryna.pdf.

38. Процик І. Архетип і символ : проблеми визначення та взаємодії [Текст] / І. В. Процик // Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2011. – Випуск XXІV. – Частина 2. – С. 368-377.

39. Процик І. Поняття архетипу в науковій літературі : генетико-теоретичний аспект [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://web.znu.edu.ua/herald/issues/2009/fil_2009_2/056-67.pdf.

40. Салєй Л. Про свободу і фантазію [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/365.

41. Северинова М. Ю. Культурні архетипи "софійність" та "Слово" як основа музично-драматичного потенціалу (на прикладі творчості Г. Гаврилець) [Текст] / М. Ю. Северинова // Культура України. – 2012. – № 37. – С. 75–84.

42. Северинова М. Ю. Значення та роль архетипів у етнонаціональній культурі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdakkkm_2013_2_33.

43. Слухай Н. Архетипи в неосяжності Шевченкового космосу [Текст] / Н. Слухай // Слово і час. – 1999. – № 3. – С. 6-11.

44. Смітюх Г. Є, Стрілецький В. В Архетип "Україна" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Publ/SacralUkraine/Archetype.html.

45. Ткаченко О., Лахтар О. Українська романтична елегія й кордоцентризм : деякі аспекти взаємопроникнення [Текст] / О. Г. Ткаченко, О. С. Лахтар // Вісник СумДУ, Секція Філологія. – № 1. – Т. 1. – 2007. – 145 с.

46. Урись Т. Архетип як естетична домінанта художнього вираження модусу національної ідентичності в сучасній українській поезії [Текст] / Т. Урись // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Філологія. Випуск 1(35). – 2016. – С. 96–100.

47. Ференц Н. С. Види художніх образів. Основи літературознавства [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://westudents.com.ua/glavy/34506-75-vidi-hudojnh-obrazv.html.

48. Хропко П. Оберігаючи менталітет нації. Українська література. – Київ : Ковчег, 2003. – С. 7.

49. Шевченко Т. Гайдамаки / Т. Шевченко ; прим. та комент. Л. Ушакова; худож.-оформлювач Б. П. Бублик. – Харків : Фоліо, 2013. – 667 с.

50. Шестак А. Архетипи в поезії Т. Шевченка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10.01.01. – українська література / Шестак Анна Михайлівна ; КНУТШ. – К., 2009. – 20 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Z21ID=&Image_file_name=DOC/2009/09samaps.zip.

51. Шумило Н. Під знаком національної самобутності / Н. Шумило. – Київ : Задруга, 2003. – 354 с.

52. Юнг К. Об отношении аналитической психологии к поэзии [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.e-reading.club/chapter.php/1060729/0/Yung_-_Ob_otnoshenii_analiticheskoy_psihologii_k_poezii.html.

53. Юнг К. Сознание, бессознательное и индивидуация [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://royallib.com/book/yung_karl/soznanie_bessoznatelnoe_i_individuatsiya.html.

54. Юнг К. Об архетипах колективного бессознательного [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sophia.nau.edu.ua/2010-07-29-11-48-45/2010-07-29-11-55-07/103-2010-07-31-12-22-00.

55. Юнг К. Архетип и символ [Електронний ресурс]. –Режим доступу : https://royallib.com/book/yung_karl/arhetip_i_simvol.html.

Палій В.М.,

учитель української мови і літератури

вищої категорії, учитель-методист

Кз "Ганнівський НВК "СЗШ-ДНЗ"

Верхньодніпровської районної ради"

Дніпропетровської області.