Виртуальная библиографическая справка. Объединенная справочная служба публичных библиотек Украины

Мне нужно ссылки в этой рабое для дипломной . Вот урывок:Поняття комунікація як науковий термін і галузь дослідження своїм другим народженням зобов'язана XX століттю. Походить воно від лат. communicatio - повідомлення, передача, бесіда, розмова. Більше того, словники свідчать, що вивчення проблем комунікації започатковано ще з часів Платона. Як і завжди в науці, різні автори абсолютно по-різному тлумачать зміст цього поняття. Соціологи (П. Сорокін) розуміють під комунікацією взаємодію, тобто передачу соціальної інформації. Психологи (А. Леонтьєв) - Процеси обміну продуктами психологічної діяльності, перш за спілкування. Кібернетики (А. Урсул) - обмін інформацією між складними динамічними системами та їхніми частинами сприймати, накопичувати та переробляти інформацію. Враховуючи зазначене, можемо констатувати, що комунікація є процесом передачі інформації між суб'єктами соціальної сфери суспільства. У свою чергу власне інформацію представники кібернетики (в особі одного з засновників цієї науки Н. Вінера) визначають як зміст, що отримується з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього. Під комунікацією розуміється «акт спілкування, зв'язок між двома або більше індивідами, заснована на взаєморозумінні; повідомлення інформації однією особою іншій або ряду осіб. У багатьох вітчизняних психологічних дослідженнях терміни «спілкування» і «комунікація» розглядаються як рівнозначні. Відомий і інший підхід, в рамках якого розмежування понять «спілкування» і «комунікація» проводиться, але робиться це за критерієм відмінності обсягів їх значень. Комунікація розглядається як одна зі складових спілкування поряд зі взаємодією і взаємовпливом людей один на одного. Ядро будь-якої комунікації - мова (в будь-якому вигляді). Вона є самим універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі інформації за допомогою мови найменше втрачається сенс повідомлення. Діалогічне спілкування виникає за ініціативою одного з комунікантів, коли умови комунікативної ситуації роблять необхідним його звернення до іншого співрозмовника для вирішення певної проблеми. Її рішення припускає вибір мовцем способу мовного вираження його комунікативного наміру, так як мова з властивим йому різноманіттям пропонує цілу парадигму постійно реалізуються комунікативних форм пропозиції, компоненти якої, однак, залежно від комунікативної ситуації в різній мірі забезпечують досягнення наміченої мети. Адекватно обрана форма дозволяє мовцеві досягти комунікативного ефекту, до якого він прагне. Від цього залежить успіх чи неуспіх комунікації в цілому. Оскільки, вступаючи в комунікацію, учасники спілкування орієнтовані на її успіх, вони прагнуть максимально реалізувати свої установки і, як наслідок цього, змушені відбирати і структурувати мовні знаки.