Яновський, Юрій Іванович
Яновський, Юрій Іванович
Прозаїк. Драматург. Один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини ХХ ст.
Яновський Юрій Іванович (1902-1954) народився 27 серпня 1902 року в с. Нечаївка - хутір Майєрове – в селянській родині.
У 1922 році Яновський під псевдонімом Георгій Ней в Київській газеті «Пролетарская правда» надрукував перший вірш «Море» російською мовою.
В 1924 році в газеті «Більшовик» було опубліковано українською мовою вірш «Дзвін» і новелу «А потім німці тікали».
У 1926-1927 рр. письменник працював головним редактором на Одеській кінофабриці, надрукував збірку новел «Кров землі».
У 1928 році Яновський видав єдину поетичну збірку «Прекрасна Ут», надрукував перший роман «Майстер корабля».
Роман «Чотири шаблі» з'явився у 1930 році; згодом були створені драми «Дума про Британку» (1937), «Потомки» (1938); збірка новел «Короткі історії» (1939).
У 1939 році Яновський одним з перших серед письменників був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
За роки війни Яновський написав драму «Син династії» (1942), видав збірку оповідань «Земля батьків» (1944).
За цикл «Київські оповідання» у 1949 році письменник отримав Сталінську премію.
У 1953 році Яновський видав драму «Дочка прокурора».
25 лютого 1954 року письменник помер. Похований на Байковому цвинтарі.
| Публікації |
|---|
| Петрусь і Гапочка |