Два джерела
Два джерела
Далеко за селом стояло велике господарство, а на середині подвір'я красувалась велика керниця. Але ніхто не черпав з неї, бо властитель господарства помер бездітним, і ніхто не зглошувався на спадок; господарство стояло пусткою. Поволі почало воно розпадатися. Стіни пообпадали, стріхи подірявилися, подвір'я заросло бур’яном. Се смутило найбільше керницю, що не могла забути, як колись кругом неї кипіло життя, увивались слуги з худобою, коло великого камінного корита, котре вона наповнювала своєю водою. Се вже давно минуло, і лотока, котрою спливала вода до корита, зігнила, а саме корито поросло зеленим мохом. Загнівана дивилася керниця на се, але не показувала нікому свого гніву, лиш здоймала ще гордіше свій журавель угору.
Вона виглядала дуже величаво, і находилося ще багато таких, що завидували їй гордого виду. Найбільше мале джерело, що найшло собі дорогу через мохом порослу скалу, близько гордої керниці.
Мале джерело не сміло навіть глянути на свою горду сусідку і плило тихонько у її ніг.
Раз в гарячий день почули вони людські голоси, і небавом з’явився старий чоловік з малим хлопцем на пустім подвір’ю. Були се подорожні, пізнати се було по клунках, які несли на плечах.
— Дідусю! Тут можемо напитися. Дивіть на сесю гарну велику керницю, – так крикнув хлопець і, кинувши клунок з плечей, побіг до журавля.
Дідусь затримав його, показуючи на чисту воду малого джерела:
— Пий звідси, дитинко!
Хлопець відповів нерадо:
— Чому не маю пити з гарної керниці, а з сього маленького джерела, що має ледве кілька крапель води?
— Добре, черпай з керниці, – сказав дідусь, а хлопець спустив живо журавель; но як же здивувався, коли побачив у відрі замість чистої води брудну вонючу калюжу.
— Видиш, сину, не все то добре, що виглядає гарно й принадно. Джерело в сій великій гарній керниці всталося через застій нездібним, наколи маленьке джерельце, цілком непоказне, стало нам у великій пригоді. Учись з сього на будучність. Треба безнастанно ділати, щоби бути собі і людям пожиточним! Застій шкодить кожному чоловікові, а не приносить нікому користи.
Хлопець задумався, повний вдячности для малого джерела, що заспокоїло його жажду й освіжило упавші сили.
Джерело: Ярошинська Є. Два джерела / Є. Ярошинська // Найдорожчий скарб : оповідання, казки, байки, переклади для дітей / Є. Ярошинська ; упоряд., передм., прим. Л. Ковалець. — Чернівці, 2007. — С. 91-93.