Back

Самотнє дівчатко



Самотнє дівчатко

Під лісом зеленим оселя маленька:

Між вишнями стала хатина біленька;

Як дівчина гожа і люба в віночку,

Так дивиться хата з квіток у садочку.

Он рожа червона, і жовта, і біла,

Край неї жоржина голівку схилила

І соняшник жовтий угору піднявся,

Он хміль по тичині кудлатій поп’явся.

Метелик цілує квітки запашнії,

Дзвенять, мов у струни, бджілки золотії...

Між квітами тихо спинилось дівчатко,

Держить над очима мале рученятко,

Очиці ясненькі від сонця ховає

І дивиться пильно, когось виглядає.

А сонечко тихе пливе небесами,

Над хаткою плавле, над садом, квітками,

Над жвавим метеликом, білим, легеньким,

Над тихим, нерушним дівчатком маленьким

Проміння блискуче своє розливає,

У злото і квіти й дитину вбирає.

Манюсіньке, любе! Кого виглядаєш?

Чи татко не вдома? Чи неньки шукаєш?

Не бійсь: вони прийдуть і будуть з тобою:

Он чути - іде хтось легкою ходою...

Біжи зустрівати коханую неньку,

На руки матуся хай візьме маленьку,

До лона свойого пригорне дитину,

Цілує-милує утіху єдину,

А сонце, метелик, і бджілка, і квіти

Всміхатися будуть і з вами радіти.

Джерело: Грінченко Б. Самотнє дівчатко // Лесь, преславний гайдамака / Б. Грінченко. Київ, 1991. – С. 98.