Байка про котів
.jpg)
Байка про котів
Кіт із пасіки, за давньою дружбою, зайшов у село до свого приятеля і був щедро пошанований. За вечерею дивувася багатству свого друга.
— Дав мені Бог посаду, сказав господар, - від якої я маю щодоби по двадцять тушок добірних мишей. Мушу сказати, що в селі я нині – Великий Катон.
— Саме тому я й прийшов побачитися з вами, - відказав гість, - довідатися про ваше щастя і, окрім того, потішитися ловитвою. Чував, що у вас з’явилися гарні пацюки.
По вечері лягли спати. Господар уві сні почав кричати і збудив тим гостя.
— Вам щось страшне снилося? – спитав той.
— Братику! Здалося мені начебто я утопився у вирі. А я ловитвою забавлявся. Видалося, що я спіймав чистокровного сибірського пацюка.
Гість знову завнув, виспався й прокинувся. Почув, що господар тяжко зітхає.
— Вже виспалися, пане Катоне?
— Ні, я опісля того страшного сну і не спав.
— Отакої! Це ж чому?
— Таку вже маю натуру: коли прокинуся, більше не засну.
— Через віщо ж? Яка тому причина?
— Маю таємницю… Гей, друже мій! Не знаєш, що я визвався бути рибалкою для всіх котів на селі. Отож, як згадаю човна, сітку та воду, тяжко стає на душі…
— Нащо ж ви взялися за те рибальство?
— Аякже, братчику! Треба ж якось харчуватися. Окрім того, я і сам до риби
смак маю.
— Гість, похитавши головою, відповів:
— О шановний! Не знаю, якої сили для тебе слово БоГ. Але коли б ти притримувася своєї природи, яку безневинно звинувачуєш, був би цілком задоволений однією тушкою на добу. Прощавай зі своїм щастячком! Мої злидні ліпші.
І кіт повернувся у свій лісок.
Звідси пішла оця притча: «Кіт охочий до риби, та води боїться».
Це лихо переслідує кожного, хто ласий не на звання, а до прибутків…
Джерело: Сковорода Г. Байка про котів / Г. Сковорода // Григорій Сковорода. — Львів, 2017. — С. 83-84.