Back

Байка про котів



 

Байка про котів

Кіт із пасіки, за давньою дружбою, зайшов у село до свого приятеля і був щедро пошанований. За вечерею дивувася багатству свого друга.

    —   Дав мені Бог посаду, сказав господар, - від якої я маю щодоби по двадцять тушок добірних мишей. Мушу сказати, що в селі я нині – Великий Катон.

     —   Саме тому я й прийшов побачитися з вами, - відказав гість, - довідатися  про ваше щастя і, окрім того, потішитися ловитвою. Чував, що у вас з’явилися гарні пацюки.

По вечері лягли спати. Господар уві сні почав кричати і збудив тим гостя.

     —   Вам щось страшне снилося? – спитав той.

    —                   Братику! Здалося мені начебто я утопився у вирі.  А  я ловитвою  забавлявся.  Видалося, що я спіймав чистокровного сибірського пацюка.

Гість знову завнув, виспався й прокинувся. Почув, що господар тяжко зітхає.

 

                   Вже виспалися, пане Катоне?

                   Ні, я опісля того страшного сну і не спав.

                   Отакої! Це  ж чому?

                   Таку вже маю натуру: коли прокинуся, більше не засну.

                   Через віщо ж? Яка тому причина?

                   Маю таємницю… Гей, друже мій! Не знаєш, що я визвався бути  рибалкою для всіх котів на селі. Отож, як згадаю човна, сітку та воду, тяжко стає на душі…

                   Нащо ж ви взялися за те рибальство?

                   Аякже, братчику! Треба ж якось харчуватися. Окрім того, я і сам до риби

смак маю.

                   Гість, похитавши головою, відповів:

                   О шановний! Не знаю, якої сили для тебе слово БоГ. Але коли б ти  притримувася своєї природи,  яку безневинно звинувачуєш, був би цілком задоволений однією тушкою на добу. Прощавай зі своїм щастячком! Мох злидні ліпші.

І кіт повернувся у свій лісок.

Звідси пішла оця притча: «Кіт охочий до риби, та води боїться».

Це лихо переслідує кожного, хто ласий не на звання, а до прибутків…

 

Джерело: Сковорода Г. Байка про котів / Г. Сковорода // Григорій Сковорода. — Львів, 2017. — С. 83-84.