Покликання життя
Я знаю про яких героїв мені писати…
М. Трублаїні
Багатющі враження від численних мандрівок Микола Трублаїні описав у творах, особливо вичерпно – у циклі оповідань 1934-1935 рр., присвячених далекій Півночі. Саме з них він і визначив остаточно головне покликання свого життя – писати для дітей!...
Своїх героїв малював з натури, відбираючи тільки найхарактерніше, те, що відрізняло їх від інших. Так само добирав ситуації. Тому оповідання про Північ вражають нас життєвою переконливістю. Герої північних оповідань – постаті дуже колоритні. Тут діють дорослі й діти – морські мисливці, капітани, боцмани, кочегари, юнги, вчені-метеорологи, гідрологи, їхня праця здебільшого тяжка, пов’язана з багатьма небезпеками, праця, що вимагає і сили волі, і мужності, і винахідливості. Однак люди не схиляються перед труднощами. Вони пишаються своєю працею, тим, що на їхню долю випала честь підкорювати Арктику. Творчий доробок письменника численний, книги виходили одна за одною. Це і «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на поміч», «Ф.Літке» – переможець криги».
На Півночі письменник близько познайомився з життям, побутом, звичаями місцевих народів: чукчів, ескімосів, якутів, ненців. У нього прокинулось нестримне бажання розповісти про них широкому читачеві. І розповісти не в формі документального нарису, а засобами художнього слова, лаконічно й по можливості виразніше. Він розраховував передусім на малих читачів, які найменше знали про Північ та її мешканців. Так, з під його пера вийшли ряд оповідань: «Малий посланець», «Вовки гоняться за оленями», «З півночі мчав ураган», «Волохан», «Лови білого ведмедя», «Погонич блакитного кита», «Берег невідомого острова». В цих творах з особливою силою проявився талант письменника.
У Миколи Петровича також є оповідання для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку – «Мандри Закомарика», «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку», «Малий посланець», «Пустуни на пароплаві».
Оповідання про Далеку Північ принесли велику популярність Миколі Трублаїні. Вони поставили його в один ряд з такими вже широко відомими на той час дитячими письменниками, як Андрій Головко, Олесь Донченко, Петро Панч, Олександр Копиленко та ін. М. Трублаїні не лише домагався, щоб його твори були цікавими й змістовними, але й боровся за якість усієї літератури для дітей, був одним з її критиків і теоретиків.
