• Література українською мовою
• Література російською мовою
• Пошук
• Про проект

Жупанин, Степан Ілліч

Степан Ілліч Жупанин

(18 січня 1936 – 7 січня 2005)

Степан Ілліч Жупанин народився 18 січня 1936 року в селі Іршаві (тепер місто Закарпатської області) в багатодітній сім’ї хліборобів Марії Петрівни та Ілька Андрійовича Жупанинів.

У дитинстві любив слухати оповіді про Довбуша, січових стрільців, про відьом і домовиків, водяників і лісовиків. Від батька навчився коломийок, умів грати на сопілці. А мати часто розповідала хлопчикові легенди, притчі, казки.

У школі Степан захопився ляльковим театром. У сьомому класі перед початком лялькової вистави він виконав власний вірш-пісеньку «Мак і бджілка», який пізніше ввійшов до першої книжки «Бджілка» (1959).

Потім Степан Жупанин навчався в Ужгородському університеті на філологічному факультеті. Закінчивши його в 1959 році, учителював в Ільниці, Виноградові, де керував районним літературним об’єднанням «Пролісок».

У 1973 р. Степан Ілліч закінчив аспірантуру в науково-дослідному інституті педагогіки України. Тоді ж захистив дисертацію «Естетичне виховання молодших школярів засобами пейзажної лірики».

П’ятнадцять років викладав в Ужгородському університеті українську літературу, психологію, завідував кафедрою гуманітарних дисциплін, а з кінця 1986 р. завідував кафедрою педагогіки і психології та суспільних дисциплін Закарпатського інституту вдосконалення кваліфікації вчителів. В останні роки життя працював викладачем Ужгородського училища культури. С. І. Жупанин був доктором педагогічних наук, заслуженим працівником народної освіти України.

Викладацьку діяльність Степан Жупанин поєднував із літературною. Серед його творчого доробку чимало скоромовок, дитячих закличок, віршованих оповідань, що склали 25 збірок. Найвідоміші з них: «Сестрички-смерічки» (1962), «Гірська стежинка» (1965), «Світле озерце» (1975), «Ватра» (1981), «Смерековий край» (1985), «Лісовий світанок» (1986), «Світлячок та бджілка» (1989), «На високій полонині» (1993), «Сто загадок» (1993), «Закарпатські візерунки» (1993). Він продовжив у дитячій літературі Закарпаття традиції Олександра Духновича і Марійки Підгірянки.

Мелодійними поезіями Степан Жупанин привернув увагу композиторів. Понад сто його віршів покладені на музику А. Філіпенком, А. Кос-Анатольським, К. Шутенком, Д. Задором, Л. Дичко, А. Рябчуном , Т. Жупанин та ін.

Помер С. І. Жупанин 7 січня 2005 року, в Ужгороді. Похований на доманинському кладовищі.