Добрий день, підберіть будь-ласка літературу до теми "Естетика німецької класичної філософії". Цікавить лише література за 2014-2015 рр.
Доброго дня! Пропонуємо скористатися наступною інформацією:
1. Бурковський М. В. Концепція міфу у філософській творчості Ф. В. Й. Шеллінга : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.05 / М. В. Бурковський; Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара. - Дніпропетровськ, 2014. - 20 c. - укp. - Наведено результати історико-філософського дослідження концепції міфу Шеллінга в її логічному розгортанні (в різні періоди творчості - від генези до завершальної фази розвитку), із порівнянням початку і результатів пошуків мислителя у сфері теоретичного осягнення сутності міфології. Розглянуто основні тенденції та періоди у розвитку Шеллінгових уявлень про міф, зазначено, що міфологічне вчення, яке є неодмінною складовою раннього і пізнього періодів його творчості, зазнало значної модифікації в ході філософських пошуків мислителя. Проаналізовано основні питання концепції Шеллінга (про співвіднесення міфології та мистецтва, теогонічний процес, вчення про містерії та ін.) поряд із іншими, передуючими та сучасними йому концепціями, розробленими, зокрема, в рамках кластерів: "німецький романтизм" і "німецьке філософське антикознавство XIX ст.", виявлено їх вплив на формування концепції міфу Шеллінга.
2. Печеранський І. П. Проблема віри та розуму в російській духовно-академічній філософії XIX - початку XX століття : автореф. дис. ... д-ра філос. наук : 09.00.05 / І. П. Печеранський; Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара. - Дніпропетровськ, 2014. - 40 c. - укp. - На підставі міждисциплінарного аналізу досліджено проблеми віри та розуму в російській духовно-академічній філософії XIX - початку XX ст. з метою виявлення основних підходів, теорій та концепцій, що запропоновані професорами київського, санкт-петербурзького, московського та казанського академічних осередків для вирішення цієї проблеми. Приділено увагу становленню та особливостям функціонування основного гносеологічного концепту "розуміючої віри" або "віруючого розуму" в межах духовно-академічного дискурсу Російської імперії, який формувався під впливом зовнішньо- та внутрішньо-інституційних і зовнішньо- та внутрішньо-ідейних детермінант і позначився на переважній більшості підходів академічних вчених. Висвітлено не лише основні риси філософсько-академічного стилю православних мислителів, але й сукупність складових їх епістемологічного проекту, в межах яких ними запропоновано варіанти теоретичних пошуків нових когнітивних синтезів, які б об'єднували віру та розум, інтелект та інтуїцію. Доведено, що декларуючи ідею наслідування спадщини Святих Отців, самі академічні теїсти під впливом німецького ідеалізму відійшли від заповітів останніх, разом з тим, відійшли і від класичної патристичної та схоластичної гносеологій, намагаючись надати їм сучасних інтерпретацій. Зауважено, що їх синтетична методологія, концепція "цілісного знання" та гносеологічні концепти "віруючого розуму" та "розуміючої віри" як формули посередництва між наукою та православ'ям, розумом та Одкровенням, вказують на те, що гносеологія російського духовно-академічного теїзму XIX - початку XX ст. є некласичною та синтетичною теорією пізньо-модерного типу з елементами еклектики та постметафізичного мислення.
3. Салтанов М. В. Проблема визнання у німецькій класичній та сучасній практичній філософії : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.05 / М. В. Салтанов; Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара. - Дніпропетровськ, 2014. - 18 c. - укp. - Розглянуто проблему визнання у її трансформації від німецької класичної філософії до сучасної практичної. На основі критичного дослідження історико-філософських джерел виявлено спадковість ("визнання" як механізм уможливлення (інституціалізація) індивідуальних прав і свобод чи розширення свободи як такої) та відмінність (перехід від визнання індивідуальної самосвідомості до визнання групової ідентичності, розуміння "визнання" як одного із проявів справедливості) поняття визнання у німецькій класичній і сучасній практичній філософії. Обгрунтовано модель розуміння проблеми визнання у сучасній практичній філософії, яка розгортається на трьох рівнях: індивідуальному (визнання і проблема конституювання ідентичності), колективному (визнання і проблема соціальної справедливості та співіснування різного на умовах рівного у кроскультурному діалозі), міждержавному (визнання і проблема внутрішньої і зовнішньої легітимності держави).
***
Можливо, буде цікавою наступна інформація:
4. Габермас Ю. Постметафізичне мислення : [пер. з нім.] / Ю. Габермас; Пер.: В. М Куплін. - К. : Дух і Літера, 2011. - 280 c. - (Сучас. гуманіт. б-ка). - укp. - Наведено публікації відомого німецького філософа Ю. Габермаса, присвячені аналізу особливостей і проблем сучасного мислення. Увагу приділено евристичному потенціалу класичних форм раціональності та новаціям (зокрема, прагматичному повороту), які характеризують філософський дискурс сучасності. Запропоновано продуктивний сценарій подолання кризи інтелектуальної культури, яка пов'язана з викликом постмодерну та деструкцією класичних теоретичних парадигм. Розглянуто новітні спроби повернення до метафізики філософії свідомості, а також контекстуалістські варіанти критики розуму.
5. Головей В. Ю. Репрезентація сакрального в мистецтві: філософсько-естетичний аналіз : автореф. дис. ... д-ра філософ. наук : 09.00.08 / В. Ю. Головей; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. - Луганськ, 2013. - 35 c. - укp. - Проаналізовано онтологічну та феноменологічну специфіку репрезентації сакрального в мистецтві в контексті соціокультурник факторів динаміки естетичного процесу. Обгрунтовано ідею генетичної спорідненості сакрального й естетичного як наріжних аспектів людського духу. Досліджено історію філософсько-естетичного та богословського осмислення проблем образотворчої репрезентації священного. Висвітлено онтологічну та функціональну специфіку сакрального мистецтва. Простежено еволюцію класичного метафізичного дискурсу художньої репрезентації від античної метафізики - через християнську патристику - німецьку класичну філософію - до постмодерних теорій. Репрезентацію концептуалізовано як естетичну категорію, яка виражає онтологічний структурний момент естетичного і має ключове значення для розуміння самої сутності процесу культуроутворення та художнього формоутворення зокрема. Проаналізовано процес становлення нової парадигми в розумінні репрезентативної природи мистецтві та фактори сутнісних метаморфоз художньої культури за умов десакралізації.
6. Грищук О. В. Формування та розвиток ідеї відповідальності людини в праві : монографія / О. В. Грищук, М. Р. Романинець; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Л. : ЛьвДУВС, 2013. - 187 c. - Бібліогр.: с. 170-186 - укp. - Розкрито антропо-соціальні засади зародження ідеї відповідальності людини в праві. Проаналізовано гуманістичні уявлення про відповідальність людини у філософії епохи Відродження та Реформації. Досліджено формування ідеї відповідальності людини у філософії права. Висвітлено філософсько-правову проблему відповідальності людини у Німецькій класичній філософії. Викладено сучасне філософсько-правове розуміння ідеї відповідальності людини в праві. Вивчено розвиток філософсько-правових підходів до відповідальності людини у філософії права ХХ ст.
7. Корбуш Ю. О. Філософсько-релігійні та освітні погляди українських мислителів у діаспорі : автореф. дис. ... канд. філософ. наук : 09.00.11 / Ю. О. Корбуш; МОНМС України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2012. - 17 c. - укp. - Проведено реконструкцію, зіставлення та критичне дослідження філософсько-релігійних та освітніх поглядів представників наукової думки української діаспори. З'ясовано, що більшість українських мислителів - П. Біланюк, Г. Васькович, П. Цимбалістий та ін. пов'язують проблеми виховання та освіти з їх філософським обгрунтуванням, з процесами формування моральності та релігійності українського народу. У їх творчій спадщині релігія та мораль співвідносяться як два регулятиви людської поведінки, перший з яких реалізується в повсякденному житті людини, спільноти, суспільства, а другий - релігія, є об'єднувальним фактором матеріального та духовного життя людини і суспільства. На такій основі І. Огієнко створює цілісну концепцію виховання та освіти в Україні. Молодь як духовна спільнота вимагає системи національного виховання та національної освіти - такою є головна теза представників української діаспори. Встановлено, що представники української діаспори в аспекті вирішення проблем формування людини, становлення її моральності та релігійності спиралися на традиції античної філософії та німецької класичної філософії, орієнтувалися на зміст і принципи християнської етики. Доробок соціально-історичного та проблемно-категоріального аналізу філософських, релігійних і освітніх поглядів представників української діаспорної думки є важливим для формування й активізації духовних процесів у сучасній Україні, для загальнотеоретичного та практичного вирішення проблем виховання й освіти в державі.
8. Лустенко А. Ю. Буденність як філософсько-естетичний феномен : автореф. дис. ... д-ра філософ. наук : 09.00.08 / А. Ю. Лустенко; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. - Луганськ, 2013. - 33 c. - укp. - Досліджено процес рефлексії феномену буденності за умов філософської традиції. Осмислено складники буденності в тематичному просторі давньогрецької філософії та естезис буденності в середньовічному філософському контексті, де буденність визначено як синтез сакральної та антропологічної реальності. Досліджено епістемічне підгрунтя концептуалізації буденності, які висуває новочасовий раціоналізм, буденність визначено як безпосередню даність природної й трансцендентальної реальності. Розглянуто засвоєння феномену буденності німецькою класичною філософією, у якій буденне визначено як область діяльності емпіричного розуму. Проаналізовано концептуалізацію буденності у філософії Гуссерля, Гайдеггера, Сартра як рефлексію базових засад конституювання феноменального світу та буття екзистенції, а також розглянуто естезис буденності за умов постмодерної культури. Досліджено та проаналізовано процес визначення буденності як об'єкта естетичної рефлексії, розглянуто становлення й трансформацію естетичних концептів буденності в ретроспективі історії художньої літератури. Висвітлено ключові етапи історії естетики й відповідні парадигми, які втілюють суттєві екзистенційні та змістовиражальні аспекти рефлексії буденності на естетичному просторі. Підкреслено, що процесуальність їх існування розкриває перспективу формування та трансформації парадигм естезису буденності. Висвітлено процес естетичного засвоєння буденності за умов парадигм класицизму, романтизму, реалізму, модерну та постмодерну. Розглянуто диференціацію феноменів буденного та трансцендентного в культурному й естетичному контекстах, обгрунтовано роль темпоральності в бутті й осмисленні буденності. Проаналізовано процес трансформації буденності в постінформаційному цивілізаційному контексті.
9. Нич Т. В. Історико-філософська концепція В. Ф. Асмуса : автореф. дис. ... канд. філософ. наук : 09.00.05 / Т. В. Нич; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2011. - 18 c. - укp. - Розглянуто теоретичну реконструкцію цілісної системи історико-філософських поглядів В. Ф. Асмуса, її теоретичних і методологічних засад, які можуть бути покладені в основу традиції сучасних досліджень вітчизняної філософії та її історії. З'ясовано умови формування мислителя як філософа, досліджено його історико-філософську спадщину, визначено місце та роль у вітчизняній і світовій історії філософії. До безпосереднього доробку В. Ф. Асмуса відносяться розробка цілісного історико-філософського вчення, яке охоплює теоретичні та методологічні проблеми, комплекс конкретних досліджень у галузях історії античної філософії, історії німецької класичної філософії, історії естетики, логіки та науки. Доведено, що історико-філософські дослідження та теоретичні надбання вченого й сьогодні виявляються актуальними для різних напрямків філософського пізнання. - Скачати повний текст
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe
10. Полякова А. Ю. Сутність та основні прояви естетизму в сучасній культурі : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.04 / А. Ю. Полякова; Тавр. нац. ун-т ім. В.І. Вернадського. - Сімф., 2012. - 16 c. - укp. - Проведено дослідження естетизму як однієї з поширених у сучасній культурі форм світоставлення. Проаналізовано становлення й основні прояви естетизму, що дозволило визначити його сутність. Розглянуто формування ідейної бази естетизму, її зв'язок з німецькою класичною філософією. Проаналізовано естетичну концепцію І. Канта, концепцію естетичного виховання Ф. Шиллера, філософію мистецтва Ф. В. Й. Шеллінга. Як першу реалізацію естетизму як життєвої позиції розглянуто світоставлення ранніх німецьких романтиків. Введено поняття "естетист" для позначення носія естетистського ставлення до світу. Запропоновано типологію естетизму в сучасній культурі. Виділено типи естетизму: філософський, художній, психоделічний, віртуальний. Розкрито основні риси, властиві носіям естетистського ставлення до світу: гедонізм, індивідуалізм, аморалізм, снобізм, ескапізм, дуалістичне мислення, життєтворчість. Виділено аспекти сутності естетизму як особливого ставлення до світу: екзистенційний, політичний, етичний.
11. Тофтул М. Г. Етика : підручник / М. Г. Тофтул. - 2-ге вид., виправл., доповн. - К. : Акад., 2011. - 437 c. - (Альма-матер). - Бібліогр.: с. 430-437 - укp. - Розкрито загальні засади й основні категорії етики, природу, сутність, особливості та структуру моралі, основні етапи її історичного розвитку та проблему прогресу. Проаналізовано особливості моральних відносин у різних сферах людського буття. Висвітлено історію етики Давньої Індії, Китаю, античного суспільства, середньовіччя, епохи Відродження, Нового та Новітнього часу, німецької класичної філософії, становлення та розвитку етики в Україні періодів Київської Русі, козаччини, а також ХХ - початку ХХІ ст.
12. Хвойницька Х. Інтерпретація юснатуралістичних ідей у німецькій класичній філософії / Х. Хвойницька // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". - 2013. - № 750. - С. 86-90. - Бібліогр.: 10 назв. - укp. - Обгрунтовано важливе місце юснатуралістичних ідей у творчості представників німецької класичної філософії. Досліджено значну роль природного права у формуванні їх філософських доктрин. Проаналізовано природне право як сутнісну основу позитивного права. Розглянуто малодосліджені природно-правові ідеї професора права А. Фойербаха.
