Хто з дітей чи дорослих не знає слів, хто хоч би раз не співав цієї популярної пісеньки „На місточку”. Мабуть, таких не знайдеться. Напевне, всі добре знають і вірші про Андрійка-неумійка, про двох подружок-говорушок Клаву й Милу, про малого мазунця на прізвисько Вереда. Але чи  всі пам’ятають, що і пісню, і веселі та дотепні вірші про цих персонажів створив відомий дитячий письменник Грицько Бойко?

Народився Грицько Пилипович Бойко 5 вересня 1923 року в селі Оленівка на Донеччині в сім’ї службовця. Після закінчення сільської семирічки він вчився в Оленівській рудниковій школі, яка знаходилась досить далеко. Тому хлопцеві щодня доводилося вставати о четвертій ранку, кілька кілометрів йти пішки до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи. І не здавалося, що важко, адже тяга до знань була безвимірною.

Після закінчення школи Грицько Бойко пішов на фронт захищати Батьківщину від навали фашистів. Служив рядовим кулеметного взводу, а потім і офіцером-зв’язківцем. Брав участь у боях під Сталінградом, був поранений і контужений. Удостоєний бойових урядових нагород.

Після війни Грицько Бойко став студентом українського відділу літературного факультету Донецького педагогічного інституту. У 1949 році закінчив його з відзнакою. Кілька років він працював в обласній газеті „Радянська Донеччина” та літературним консультантом Донецької філії Спілки письменників України.

Початком своєї літературної діяльності Г.Бойко вважав 1950 рік, коли в Донецькому обласному видавництві вийшла його перша збірка віршів „Моя Донеччина”. Адресована вона була дорослим, а вже наступного року вийшла в світ збірка його поезій для дітей „Будем шахтарями”. Відтоді поет не зраджував наймолодшим читачам, повністю віддав їм тепло свого серця і свій непересічний талант.

Грицька Бойка справедливо можна назвати неперевершеним майстром сміху в поезії для дітей. Він, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт – ось „знамениті” персонажі його чудових віршів та поем.

Звичайно, Грицько Бойко писав у своїх творах про рідний край – Донеччину, про героїчну працю шахтарів. Це збірки: „Будем шахтарями”, „Ми з Донбасу”, „Шахтарочка”. В інших творах він розповідав дітям про їхніх ровесників за рубежем: „Два хлопчики Сміти”, „Славків гість”, „Діти Чілі”. Є серед написаного Грицьком Бойком і п’єси-казки: „Космічна подорож” та „Про Андрійка і Терпця”. Популярним жанром у поета були також скоромовки-спотиканки та загадки. Вони заставляють сміятися і думати, збуджують цікавість та увагу.

Із захопленням Грицько Бойко працював для дошкільнят. Для них він написав коротенькі веселинки та мініатюри. Вони не тільки бавлять малечу, а й несуть цікаві відомості про життя, природу, допомагають пізнавати довкілля.

Грицько Бойко не тільки поет-гуморист, а й поет-перекладач. Для українських дітей він переклав твори С.Маршака, К.Чуковського, А.Барто, С.Михалкова, а також інших поетів.

Знаний Грицько Бойко і як поет-пісняр. Він написав понад 400 пісень, переважно для дітей. Відомі українські композитори А.Кос-Анатольський, А.Філіпенко, Ю.Рожавська, А.Мясков поклали чимало його творів на музику. Великою популярністю користувалися його „Ніченька-чарівниченька” (композитор І.Поклад), „Вишневий цвіт” (композитор В.Верменич). Класикою стали створені ним з Аркадієм Філіпенком „На місточку” та „Соловейку, щебечи!”. Ці пісні записав з дитячим хором відомий в усьому світі співак з України Іван Семенович Козловський.

Грицько Бойко брав участь у телепрограмі, охоче й часто зустрічався зі своїми читачами і тоді в залі лунав справжній регіт. Малеча на вулиці пізнавала його і авторитетно заявляла батькам: „Дивися, дядько Вереда пішов!” Це було справжнім визнанням поета.
Кращі твори Грицька Бойка перекладені багатьма мовами світу. В Україні ще за життя поета вийшло понад п’ятдесят його книжок. Перевидаються і популярні вони  до сьогодні.

„Вибрані твори в двох томах”

      У вибраних творах Грицька Бойка, що вийшли друком 1983 року у видавництві „Веселка”, представлено все жанрове різноманіття його поезії. Це вірші, поеми, веселинки, п’єси, скоромовки, загадки. Тематика цих творів дуже широка: рідний край, природа, досягнення науки, зокрема, космонавтики; повсякденні дитячі турботи і побут, життя й заняття дома, в дитсадку, в школі; праця батьків і перші трудові навички найменших громадян, дружба народів, життя за кордоном. Вміло поєднуючи ліризм і гумор у віршах, Грицько Бойко найбільше дбав про виховання у юних читачів головних моральних рис людини: правдивості, сміливості, старанності, акуратності, кмітливості, чесності, безкорисливості, товаристськості, принциповості, доброго естетичного смаку.

До вибраних творів поета включено вірші із першої його збірки „Будем шахтарями”. В ній Грицько Бойко розповідає про те, як добувають вугілля, як ростуть малі шахтарчата, як працюють їхні батьки. Вірші про Вітчизну, про історичне минуле, про місто Київ, про Тараса Шевченка вміщено у розділі „Вітчизна в нас одна”. У віршах, зібраних у розділах „Про Юру і фізкультуру”, „Акула і свистун”, „Зліпим бабу снігову” та інших автору вдалося цікаво розповісти про дітей, їхнє сприйняття природи, про тварин та зробити живі малюноки, які привертають увагу до краси рідної природи. Як от у вірші „Задивилися хмаринки”:

Поеми автора зібрано у розділі „Два хлопчики Сміти”. Крім одноіменної поеми сюди ввійшли також „Синьоокий Сем”, „Діти Чілі”, „Нащадки Гайявати”, „В Бостонському гарлемі”, „Славків гість”. Просто і безпосередньо розповідає Грицько Бойко про життя за кордоном, про інший світ:  

В цих творах він спонукає читачів не бути байдужими до долі інших людей.

З цікавою вигадкою написані вміщені тут п’єси-казки „Космічна подорож” та „Про Андрійка і Терпця”. В них і життєва мудрість і взаємодопомога між людьми.

Велике місце серед вибраних творів займають веселинки, скоромовки-спотиканки та загадки.

Окремим виданням вони також вийшли 2004 року у видавництві „Веселка” під назвою

„Билиці діда Гриця”

Назви „веселинки” та „скоромовки-спотиканки” з’явилися саме у Грицька Бойка. У розділі „Веселинки” цієї книжки знаходимо підрозділи: „Вереда”, „Де, хто, як і чому”, „Милочка-крутилочка”, „Диво, диво, дивина”, „Ворона-каркарона”, „Як невдаха виступав”, „Хто чим хвалиться”, „За що двійка?”, „Викрутився”, „Ніс у сметані” та ін. Уже ці назви обіцяють читачам зустріч із творами живими та веселими. Такі ж виразні й цікаві герої „Веселинок”. Хоч би той же малий Вереда, який вимагає від мами: „Дай того... (чого нема!), „Виберіть із булки мак!”, „Та щоб був пиріг без тіста, тільки начинка сама!”, „Слоника не хочу заводного! Ти купи мені живого, із ногами чотирма”. А ще „познайомтесь хлопчик Ох, охає за десятьох”. Це ж у нього кудись із карти зникає „всім відомий материк”, це ж він зупиняється біля калюжі „і дожида”: - Ох! Хай висохне вода!”, засинає з вудкою над рікою: „люлі-люлі!.. Ловись, рибко... із кастрюлі!..” Зрештою, саме Ох пішов шукати дрова: „Як пішов, то й не прийшов- ані Оха, ані дров!” Мабуть, недарма у кінці вірша автор усмішливо запитує: „Може, він прийшов у клас? Може, Ох той серед вас?” Хіба не прокидається у декого з нас отой самий Ох у хвилини, коли треба докласти зусиль до якоїсь справи.

Окремий розділ у збірці – це скоромовки-спотиканки. Насамперед, вони вчать правильної вимови. Але разом з тим Грицько Бойко змалював у них такі образи, які запам’ятаються надовго. Це і лежень, який збирається в житі лежати, і турботлива горличка, і лелеченята у теплім кубельці, і моржі, які сторожать своїх моржат.

Такими ж цікавими є і загадки, що завершують збірку. В них дуже точно охарактеризовано різні явища та дії, змальовано предмети та тварин. І, хоч в розділі вміщено відгадки, спробуйте й самі відгадати: